Патріарх Любомир (Гузар): “Стоїмо при колисці народження чогось дуже цінного”

…Це урочисте зібрання ми мусимо почати подякою, глибою подякую. Над проектом Українського Католицького Університету працювало багато поколінь. Його здійснення, одначе, ми мусимо віддати в руки Того, хто є початком всього добра. І мусимо сердечно подякувати Господові Богові, що ми дожили до цього моменту, коли наша Церква здобуває ще один такий важливий засіб, щоби могти краще діяти як Церква, щоби могти краще служити Богові. Перш усього подяка належиться Йому.

Дякувати мусимо також тим, хто впродовж довгих років, а властиво століть, плекав у нашому народі ідею освіти як службу Правді: а особливо трьом митрополитам XX століття, кожен з яких у свій спосіб причинився до здійснення цього великого задуму.

Але я хотів би також сьогодні дуже сердечно зложити подяку тим ентузіастам, на загал всі вони молоді люди, які взялися за це велике діло. Кілька років тому вони почали здійснювати цей великий задум. Їм належиться велика пошана і подяка. Бо вони зуміли зацікавити і старших, і молодших, фахівців та ентузіастів до спільної праці. Вони зуміли їх зацікавити до великої міри часами безнадійної праці. По імені я назву тільки двох з них. Але це абсолютно не значить, що я бажаю обмежити їхнє число до цих двох. Це отець Михайло Димид і отець Борис Ґудзяк. Як ректори цієї Академії вони зуміли попровадити справу так, що ми сьогодні можемо бути свідками, коли вже і Церква, і держава признають, що ця інституція гідна бути найвищою у своїй категорії інституцією науки, святинею науки – Університетом.

Цим двом і тим багатьом, які разом з ними: владикам, священикам, мирянам – сердечне признання і сердечна подяка.

Сьогодні мрія стається дійсністю. Ця мрія плекалася довгий час. Приходить момент, коли нам треба застановитися: чим властиво є Університет?

Університет – це є глибоке зрозуміння великих вартостей. Зрозуміння, виплекане мисленням, працею, студіями, особистим пережиттям, обміном думок та поглядів, часами навіть і суперечкою, але в сумі воно дає глибоке зрозуміння основних вартостей нашого людського існування, коли ми пізнаємо, що це є Правда, що це є Краса, що це є Добро і вчимося розпізнати, відділяти правду від фальшу, красу від погані, добро від зла. Пізнання цих найважливіших вартостей і є віддзеркаленням самої Божої природи в нас у контексті нашої культури.

На жаль, у наших часах поширилося поняття немов би Університет – це є така вища школа, яка дає нам певне знання, яка забезпечує нам престижне вміння, матеріальні, часові добра, яка дозволяє нам мати кращі заробітки. Всупереч такого зматеріалізованого зрозуміння, свідчення цього Університет. Правдивий Університет глядить на людину як на понадчасову вартість, бере під увагу її гідність, її права, її обов’язки. І щойно на тлі такого зрозуміння людини, найкращого твору Божого, бачаться її можливості у сьогоденні і в майбутньому.

Отже, не саме знання чи саме вміння щось зробити, щось випродукувати, але зрозуміння звідки походить і куди йде людина, зрозуміння глибин і висот, яких людина може сягнути – це є ціль і зміст університетської науки.

З одної сторони, таке зрозуміння існування людини і всього, що довкруги неї – це є та мудрість, ця справжня філософія, яка вміє кожній речі надати їй властиве місце. І вона також вчить людину її відношення до Бога, до себе, до ближніх. Одним словом, крім мудрості, крім вміння все поставити на своє місце, така університетська наука вчить людину правдивої моральності.

Моральність – це не є лист приписів, які маємо сповнити задля якоїсь досконалості. Моральність приходить через зрозуміння своїх прав і обов’язків на підставі Богом об’явленої Правди. Людина бачить себе в контексті спільноти, на чолі якої стоїть Бог, від Якого йде все життя і вся вартість. Без такої спільноти людина немічна, немов би, неповна. Її спроможності стають реальними, коли вона в спільноті з подібними собі вчиться давати і брати, лучиться з іншими у досягненні спільного добра, діє свідома своєї залежності, свідома потреби цих других, коли вона бере на себе свою частку відповідальності за добро всіх.

Давня Греція – колиска науки, колиска філософічної думки – ставила собі життєве завдання: як виховати морально здорових громадян? Були великі мужі в Греції, великі полководці, великі політичні постаті, великі творці. Поставали питання: чому їхні діти не є такі самі, як вони? Чи є можливим виховати велику людину? Чи можливо наповнити її таким знанням та зрозумінням, щоб вона навіть, не будучи великим полководцем чи великим творцем, могла бути великою людиною? Так виростала філософія. Вона виростала із турботи за майбутність.

Проблема, перед якою стояла Давня Греція, стоїть перед нами сьогодні. Осмислити її можна головно при помочі такого потужного засобу, яким є правдивий Університет – наш Український Католицький Університет. І ми є свідками його народження. Це значить, що до цілого комплексу наукової правди ми підходимо зі свідомості віри в Боже Об’явлення, в Божу Правду.

Це, одначе, в ніякий спосіб не зміняє його суті як Університету. Університет – це не катехитична школа. Університет – це є кузня, в якій при помочі великих зусиль людина пізнає себе, свого Творця, своїх сестер і братів, де беруться під увагу всі Божі вартості і все, що це значить для нас як людей. Перед професорами і студентами Університету стоїть та сама життєва проблематика на сьогодення та на майбутнє: можливість тривалих розв’язок глибокого зрозуміння дійсності Бога, людини, природи. Ми хочемо взятися до того шукання розв’язок, до шукання зрозуміння, вживаючи найкращих традицій, найкращих досягнень, найкращих мислителів і найкращих наших власних зусиль, щоби піти вглиб і побачити дійсність оком мудрим і оком морально чистим.

Мрія прадідів реалізована. Ми маємо могутній засіб – пізнати Правду – Правду, яка визволить нас, зажити Красою, яка нас одухотворить, творити Добро, яке сповнить наше єство.

Ми сьогодні стоїмо при колисці народження чогось дуже великого, чогось дуже цінного, чогось дуже нам потрібно, і треба Богові дякувати, що маємо свій Український Католицький Університет.

Каплиця Львівської Богословської Академії, 25 червня.