Український Католицький Університет і майбутнє українського богослов’я

Заява голови Учбового комітету Української Автокефальної Православної Церкви до проголошення Українського Католицького Університету

Архиєпископ Ігор Ісіченко разом віце-ректором ЛБА Мирославом Мариновичем.

Коли на початку 90-х рр. ХХ ст. група молодих богословів з Заходу зініціювала відновлення у посткомуністичному Львові Богословської Академії, цей зухвалий жест виглядав викликом раціоналістичній логіці. І в тому, що ЛБА не тільки відбулася як духовна школа вищого рівня, але й зайняла провідне місце в мережі богословських шкіл України, бачиться як наслідок подвижницької праці о. Михайла Димида, о. Бориса Ґудзяка, п. Михайла Петровича та їхніх соратників, так і – що найголовніше! – вияв волі Божого Провидіння.

Майже від першого року існування ЛБА з нею співпрацює неспівмірно менша Колеґія Патріярха Мстислава в Харкові, єпархіяльна духовна школа Української Автокефальної Православної Церкви. В перебігу цієї унікальної для сучасної України співпраці православним студентам з Харкова вдалося переконатися у фаховій компетентності, християнській щирості й відкритості, граничній коректності до партнера в екуменічному діалозі, властивих викладачам ЛБА. Сподіваюся, що харківський досвід євангельського служіння став корисним для усвідомлення ЛБА своєї місії, багатовимірности східної ідентичности українсько-візантійської релігійної традиції, і розвиватиметься надалі.

Сьогодні ЛБА – безперечний лідер серед богословських шкіл України в підготовці україномовних підручників з теології, у перекладі творів Отців Церкви з мови ориґіналу, у формуванні фахової бібліотеки, в студіюванні літургійних мов минулого, у праці над унормуванням української богословської термінології. Новий вимір стосунків духовних шкіл з державною освітньою мережею України, котрий складається зараз, робить згадані якості неоціненними для всієї богословської науки й вищої школи нашої держави.

З огляду на це створення на основі ЛБА Українського Католицького Університету виглядає логічним розвитком плідних тенденцій, що вже визначилися в діяльності цієї вищої школи, й етапом у переході на вищий щабель суспільної відповідальности її викладацької корпорації. Державна акредитація Українського Католицького Університету, дальше підвищення рівня кваліфікації його викладачів, захист дисертацій і присудження вчених ступенів усіх рівнів, розбудова університетських дослідних структур і вдосконалення освітніх програм виглядають вельми істотними чинниками формування новочасного академічного богослов’я в Україні, його інтеґрації в єдину наукову мережу, не розірвану конфесійними кордонами й присутню в світовій системі наукових комунікацій як важливий повноправний партнер. Це й визначає перспективу Українського Католицького Університету для богословів усіх християнських конфесій і юрисдикцій, для загалу українських науковців.

† Ігор, архиєпископ Харківський і Полтавський

Київ
16 (29) червня р.Б. 2002