Мирослав Маринович

Біографічні дані

Трудова діяльність

Народився 4 січня 1949 року в с. Комаровичі Старосамбірського р-ну Львівської обл.

1966 – 1967 – секретар комітету комсомолу на Дрогобицькому долотному заводі.
1972–1973 – перекладач з англійської мови у відділі інформації Івано-Франківського заводу «Позитрон».
1973–1974 – служба у війську (РРФСР, Вологда).
1975–1976 – технічний редактор журналу «Початкова школа», у видавництві «Техніка» (Київ), а також праця на різних випадкових роботах.
1977–1987 – арешт за звинуваченням у «проведеннні антирадянської агітації та пропаганди»; 7-річне ув’язнення в таборі суворого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (Росія) та 3-річне заслання в с. Саралжин Уїльського р-ну Актюбинської обл. (Казахстан).
1987–1990 – оператор Дрогобицького нафтопереробного заводу.
1990–1997 – кореспондент дрогобицької міськрайонної газети «Галицька зоря».
1993 – 1997 – науковий співробітник Інституту східноєвропейських досліджень НАНУ (Київ; за сумісництвом).
1991–1996 – викладач курсу „Історія християнства в Україні” (Дрогобицький педагогічний інститут, 1991–1994; Дрогобицький інститут управління, 1994–1996; за сумісництвом).
1997–2007 – засновник і перший директор Інституту релігії та суспільства у Львівській богословській академії (з 2002 р. – Український католицький університет).
2000–2005 – віце-ректор з питань зовнішніх відносин Львівської богословської академії (УКУ).
2005–2008 – перший віце-ректор Українського католицького університету.
З 2007 року й донині – президент Інституту релігії та суспільства УКУ.
З 2008 року й донині – віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету.

Освіта

1956–1966 – навчання в середній школі № 2 м. Дрогобича, яку закінчив із золотою медаллю.
1959 – 1964 – навчання у Дрогобицькій музичній школі по класу баяна.
1967–1972 – навчання на електрофізичному факультеті Львівського політехнічного інституту (тепер – Львівський національний університет «Львівська політехніка») за спеціальністю “інженер напівпровідникових приладів”.
1996–1997 – стипендіат курсу “Релігія, релігійна свобода та права людини” в Центрі вивчення прав людини при Колумбійському університеті (США, Нью-Йорк); стажування в Університеті Еморі (США, Атланта) та у Всесвітній Раді Церков (Швейцарія, Женева).
1999 – стипендіат Інституту східнохристиянських студій Наймеґенського католицького університету (Нідерланди).
2005 – стипендіат ім. Маріон Дюнгофф, Вюрцбурзький університет (Німеччина).
2006 – стипендіат ім. Коляски, Канадський інститут українських студій (Едмонтон – Оттава).

Громадська діяльність

1976 – член-засновник Української Гельсінкської Групи (Київ).
1991 – засновник Дрогобицької групи Міжнародної Амністії, першої групи Amnesty International на території колишнього СРСР, а потім (1994 р.) Української асоціації Міжнародної Амністії (УАМА).
1992–1993 – член Народного Руху України.
1994–1997 – голова Національного комітету УАМА.
1995–2000 – член Громадської ради Українсько-Американського бюро захисту прав людини.
З 2000 й донині – член Капітули нагороди польсько-українського поєднання.
З 2004 року й донині – член Капітули нагород журналу “Ї”.
2006–2007 – член ініціативної громадської групи, що домагалася наведення порядку у Львівському державному архіві після виявлення в ньому масштабних розкрадань.
З 2007 року й донині – член громадської Унівської групи, яка займається культурними проблемами Львова.
З вересня 2010 року – президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Крім того, виступав у різний час із доповідями й лекціями про суспільно-політичне становище в Україні, про ситуацію з правами людини та Міжнародну Амністію, про міжнаціональне порозуміння, про становлення демократичного громадянського суспільства, про залагодження конфліктів, із розповідями про побратимів з УГГ – перед різними аудиторіями в Україні (Київ, Дрогобич, Львів, Стрий, Харків, Донецьк, Кіровоград, Самбір, села Любінь Великий, Унів, Брюховичі та м. Трускавець на Львівщині, Вінниця, Дніпропетровськ, с. Витвиця та м. Коломия на Івано-Франківщині, м. Яремче на Закарпатті, м. Бережани на Тернопільщині) та за кордоном (див. окремий розділ).

Мирянська діяльність

1992, 1993, 1995, 2005 – виступи з доповідями на екуменічних семінарах Євангелістської академії “Берлін-Бранденбург” (Берлін, Німеччина).
1996, 1998 – участь у І та ІІ сесіях Патріаршого Собору УГКЦ (Львів).
1997, 2007 – участь у ІІ та ІІІ Європейських екуменічних асамблеях (Ґрац, Австрія; Сібіу, Румунія).
1998 – виступ на соборі Львівської архиєпархії “Екуменічний аспект парохії в Церкві” (с. Рудне на Львівщині).
1998 – участь в офіційних переговорах між УГКЦ та УПЦ (МП) (Відень, Австрія).
1998–2008 – член Українського богословського наукового товариства й редакції журналу “Богословія”.
1999 – керування секцією на Всеукраїнському молодіжному екуменічному форумі (Київ).
2000, 2001, 2003 – виступи на конференціях, організованих католицькою організацією Unum Omnes, у містах Шмохтіц (Німеччина), Плітвіце (Хорватія), Дублін (Ірландія).
З 2001 р. й донині – член Дорадчої групи при Главі УГКЦ Патріарху Любомирові кардиналу Гузарові з екуменічних питань.
Червень 2001 – керівник Служби папських текстів під час паломництва Папи Римського Івана-Павла ІІ до України.
Вересень – жовтень 2001 – спостерігач від України на Всесвітньому Синоді Єпископів Католицької Церкви і виступ про місію єпископа очима мирян (Ватикан).
2003, 2004, 2005 – виступи з доповідями на І, ІІ та ІІІ сесіях Собору монаших чинів (Львів).
2004 – участь у Форумі європейських мирянських комітетів і виступи під час дискусій (Фатіма, Португалія)
З 2004 р. й донині – член Ради Комісії “Справедливість і мир” УГКЦ.

Також М. Маринович не раз виступав із доповідями й лекціями про релігійну свободу в Україні, становище релігійних меншин, проблеми державно-церковних стосунків, духовність в’язнів ҐУЛАҐу, мирянські та духовні проблеми сьогодення, ідентичність УГКЦ, військове капеланство, екуменізм – у різних місцях України (крім вищеназваних – Київ, Львів, Харків, Дрогобич, Одеса, с. Унів на Львіщині, Стрий, Трускавець, Івано-Франківськ, села Брюховичі, Потеличі, Унів та м. Моршин на Львівщині, Тернопіль, Ужгород) і за кордоном (див. нижче).

Освітньо-просвітницька діяльність

1998 – читання лекцій на Міжнародних літніх курсах для ректорів греко-католицьких семінарій Східної Європи (Ніредьґаза, Угорщина).
1999 – читання лекцій на тему екуменізму на літніх курсах для парохів Києво-Вишгородського екзархату УГКЦ (м. Ворзель на Київщині).
Грудень 2001 – читання курсу лекцій в Польсько-українському колегіумі на тему “Багатоконфесійність і багаторелігійність України: сучасний стан” (Люблін, Польща).
2003, 2005, 2007 – виступи з лекціями в Літній школі мирянського лідерства (м. Новояворівськ на Львівщині).
2006–2008 – читання курсу лекцій з факультативного курсу «Історія Руху опору 1960–1970-х років в Україні» на філософсько-богословському та гуманітарному факультетах Українського католицького університету.
2009 – читання курсу лекцій в університеті св. Томи м. Сент-Пол (США, шт. Міннесота) на тему “Релігія в пострадянському світі: обтяжливий спадок і обнадійливі перспективи (з особливою увагою до України)”.
2010 й донині – читання лекцій з курсу «Конфліктологія та релігійний контекст» на Дистанційній магістерській програмі екуменічних наук Інституту екуменічних студій Українського католицького університету.

Виступи за кордоном

США – Нью-Йорк, Вашингтон, Бостон, Балтімор, Філадельфія, Чікаґо, Детройт, Клівленд, Урбана-Шампейн, Міннеаполіс–Сент-Пол, Саус-Бенд, Атланта, Лос-Анджелес, Сан-Франціско, Тампа, Стенфорд, Нью-Гейвен; Канада – Оттава, Торонто, Вінніпеґ, Саскатун, Едмонтон, Віндзор; Австралія – Сідней, Аделайда, Перт, Мельбурн; Ізраїль – Єрусалим; Австрія – Відень, Ґрац, Інсбрук; Бельгія – Люмен, Антверпен; Болгарія – Софія; Ватикан; Великобританія – Лондон, Лафборо, Солсбері; Ірландія – Дублін; Іспанія – Мадрид (Ель-Ескуріал); Італія – Рим, Падуя, Санта-Севера; Нідерланди – Амстердам, Дріберґен, Тільбурґ, Наймеґен, Утрехт, Апельдорн Наймеґен); Німеччина – Берлін, Бонн, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Бауцен, Кеніґштайн, Вюрцбург, Шмохтіц; Норвегія – Осло; Польща – Варшава, Щецін, Люблін, Тарнув, Арламув, Ґданьськ, Ґнєзно, Кшижова, Красічин, Краків, Перемишль, Замосць; Португалія – Фатіма; Російська федерація – Москва; Румунія – Сібіу; Словаччина – Братислава; Словенія – Любляна; Туреччина – Анкара; Угорщина – Будапешт, Естерґом, Ніредьґаза; Франція – Париж, Ліон, Авіньйон; Хорватія – Загреб; Чехія – Прага; Швейцарія – Женева; Швеція – Стокгольм, Уппсала, Уміо, Мальме, Векше, Лунд.

Основні публікації

М. Маринович, Н. Маринович. Вивчення прав людини: Методичні матеріали й рекомендації для вчителів середніх шкіл. Дрогобич 1991, 16 с.
М. Маринович. Україна на полях Святого Письма: Проза, вірші, ессе, публіцистика, листи / передм. та упоряд. Василя Іванишина. Дрогобич: Відродження 1991, 108 с.
М. Маринович. Україна: дорога через пустелю: Збірник статей / передм. Інни Захарової. Харків: Фоліо 1993, 189 с.
М. Маринович. Спокутування комунізму. Дрогобич: Видання РУХу 1993, 44 с.
М. Маринович. Права людини. Київ: Демос-центр 1993, 44 с.
Myroslaw Marynowytch. Ökumenische Prozesse in der Ukraine (Sonderdruck. Institut für Religion und Geselschaft an der Ukrainischen Griechisch-Katolischen Theologischen Akademie. Lwiw/ Ukraine) 1999, 59 с.
Листи з волі. Мирослав Маринович, Семен Глузман, Зиновій Антонюк: Літературно-публіцистичне видання / за ред. Мирона Петровського. Київ: Сфера 1999, 400 с. (у співавторстві з З. Антонюком та С. Глузманом).
М. Маринович. Українська ідея і християнство, або Коли гарцюють кольорові коні Апокаліпсису: Науково-публіцистичне видання. Київ: Дух і Літера 2003, 544 с.
Myroslav Marynovych. An Ecumenist Analyzes the History and Prospects of Religion in Ukraine. Lviv: Ukrainian Catholic University Press 2004, 89 с.
М. Маринович. Ісус і Божий народ: юдеї і християни у спільноті спасіння. Львів: Свічадо 2009, 88 с.
М. Маринович. Вибране: у шістьох томах. Львів: Видавництво Українського католицького університету 2010, 3328 с.
1. Том 1. Автобіографічні та ранні твори. Листи (464 с.)
2. Том 2. Портрети друзів. Дрогобицькі репортажі. Дорожні замальовки (464 с.)
3. Том 3. Публіцистика (640 с.)
4. Том 4. Наукові праці (592 с.)
5. Том 5. Передмови. Рецензії. Виступи. Інтерв’ю (624 с.)
6. Том 6. Українська ідея і християнство, або Коли гарцюють кольорові коні Апокаліпсису (544 с.)

Окрім того, перу Мирослава Мариновича також належать кілька сотень статей, есе, експертних оцінок, коментарів на суспільно-політичну, правозахисну, культурологічну й релігієзнавчу тематику, опублікованих у різних газетах, журналах, збірниках, на веб-сайтах – як в Україні, так і за кордоном.

Нагороди і відзнаки

1993 – премія журналу «Сучасність» за політологічне дослідження «Спокутування комунізму».
1995 – премія ім. Валерія Марченка, присуджена Українсько-американським бюро захисту прав людини за кращі публікації у сфері правозахисту.
1999 – нагорода Фонду ім. Зеєва (Володимира) Жаботинського від Товариства «Україна – Ізраїль», медаль за визначний внесок у справу міжнаціонального порозуміння.
1999 – звання “Галицький лицар” у номінації «Громадський діяч».
2000 – титул «Король Галичини» за вибором «Галицьких лицарів».
2004 – кавалер ордена Капітули “Ї” «За інтелектуальну відвагу».
2005 – вища нагрудна відзнака Народного Руху України “За заслуги перед українським народом”.
Листопад 2006 – кавалер державного ордена «За мужність» І ступеня, згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка.
Листопад 2006 – удостоєний Кавалерського хреста державного ордена Республіки Польща “За заслуги”, згідно з указом Президента Польщі Леха Качинського, за внесок в українсько-польське порозуміння.
2009 – премія ім. Василя Стуса, заснована Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ).
2010 – відзнака «Почесний громадянин Дрогобича».
2008 – кавалер Ордена Свободи, згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка.