Інавґурація

14 – 15 червня 2002 р.

14 – 15 червня в Унівському монастирі оо. студитів відбулася нарада працівників та професорів Львівської Богословської Академії, у якій взяли участь близько 120 викладачів та працівників Львівської Богословської Академії. Нарада мала реколекційний характер: у трьох сесіях учасники роздумували над тими реаліями, які пов’язані із кожним словом тричлена “Український“, “Католицький“, “Університет“. У вечері з п’ятниці на суботу всі зібралась біля ватри.

Головним завданням дводенної наради було те, щоб зібрати Академічну спільноту для спільної молитви і розмови-роздумування на предмет Українського Католицького Університету. Як вислід було розроблено список пропозицій, здійснювати які на особистому, спільнотовому, інституційному рівнях було рекомендовано учасникам нарад з тим, щоб Український Католицький Університет вже від самого початку міг виконувати покладені на нього високі завдання.

25 червня 2002 р.


25 червня у каплиці Академії відбулося перше урочисте засідання в рамках інавгурації УКУ
, на якому були представлені Ректор та Сенат УКУ. Думками про головне завдання Католицького Університету поділився Блаженніший Патріарх Любомир(Гузар)

26 червня 2002 р.

26 червня перший день пленарних засідань. Ранкове засідання розпочалося із інавґураційної доповіді Ректора УКУ о. д-ра Бориса ҐУДЗЯКА. Після перерви учасники конференції зібралися на пленарне засідання “Гуманітарні науки”, на якому головував проф. Ярослав ГРИЦАК – Директор Інституту історичних досліджень Львівського Національного Університету ім. Івана Франка. Свої доповіді виголосили Проф. Єжи АКСЕР, Директор Центру досліджень античних традицій Центрально-Східної Європи, Варшавський Університет “Гуманітарна освіта й сучасна епоха”, проф. Наталя ЯКОВЕНКО, Національний Університет “Києво-Могилянська Академія” “Дилема “Наука – дорогі серцю істини” в українській гуманітаристиці”, проф. Марія ЗУБРИЦЬКА, Проректор Львівського Національного Університету ім. Івана Франка “Академічні свободи як основа університетського життя”.
По обіді відбулася пленарна дискусія “Місія університету нового тисячоліття: історичні, філософські та суспільно-політичні перспективи”.

27 червня 2002 р.

27 червня у Львові рівно на дві години запровадили новий трамвайний маршрут з кінцевими зупинками “Львівська Богословська Академія” та “Головний вокзал”. У заквітчаному трамваї мали право проїзду лише цьогорічні випускники Львівської Богословської Академії, які дещо атракційним способом запрошували львів’ян на інавґурацію Українського Католицького Університету. Під супровід звуків сурми зодягнені в святочні мантії близько трьох десятків богословів роздавали інформацію про урочистості з нагоди відкриття УКУ.

Розповідає учасниця вуличного дійства, цьогорічна випускниця Орися Гачко: “Оскільки ми ходимо досить незвично вдягнуті, то це привертає увагу й викликає найнесподіванішу реакцію у глядачів: від подивування і несприйняття до справжнього інтересу. Був навіть комічний випадок, коли чоловік підійшов до мене з запитання: по закінченню УКУ Ви станете священиком?”

До Академії завітав Кардинал архиєпископ Жан-Луї Торан, секретар з питань міждержавних відносин Ватикану. З 22-28 червня він перебуває в Україні з офіційним візитом з нагоди річниці візиту Папи Римського Івана Павла II. Його офіційний візит до Академії припав на час пленарної засідання конференції “Відкриття Українського Католицького Університету”. Кардинал Жан-Луї Торан виступив перед учасниками цього засідання.

День смаку Студентського братства УКУ відбувся в кафе “Лялька”. На зустрічі було представлено поетичну збірку “Синій птах” студента четвертого курсу ЛБА Володимира Хіцяка та поетів студентського об’єднання “Неординарії”. До столу подавали “єретичні канапки”, “печінку по-богословськи”, квас “аля-Ґудзяк” та інші страви.

27 червня відбулася перша урочиста презентація електронної галереї українського художника Олекси Новаківського, яка доступна до перегляду кожному користувачеві Інтернету. Якщо досі твори знаного мистця першої половини ХХ ст. були розпорошені по приватних колекціях і музейних сховищах, то зараз понад сто малярських та графічних робіт є цілковито відкритими для науковців та дослідників. Реалізація проекту здійснювалася через співпрацю Фонду “Олекса Новаківський та його мистецька школа” та навчально-дослідницького архіву ЛБА “Леополіс”. Керівник історично-мистецько-електронного архіву Ігор Жук переконаний, що ця нова форма, типова для епохи інформаційних технологій базується на академічній науці, міжнародних стандартах та технологічній культурі. Доказом цього є вже те, що збережено всі авторські права, а робота здійснюється виключно на ліцензованому програмному забезпеченні. Окрім візуальної інформації пошукувач може скористатися науковими описами як цілого твору, так і його елементів, а також роз’ясненнями мистецьких термінів та християнських символів. Гнучка система пошуку, можливість переходу на інші галереї та веб-сторінки популяризують мистецтво й культуру України, хронологія яких ведеться від Трипілля до сучасного постмодерного суспільства.

28 червня 2002 р.

28 червня студенти Львівської Богословської Академії провели екуменічну прощу: відвідуючи з іконою “Стрітення Господнього” катедральні собори всіх конфесій, які є у Львові. Маршрут пішого ходу пролягав від Святоюрської гори через храми УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, ВАЦ та РКЦ. Повсюдно радо зустріли екуменічних паломників настоятелі й парафіяни соборів, які підтвердили своє прагнення співпрацювати в царині освіти України та налагоджувати міжконфесійний діалог. На думку одного з організаторів прощі – отця-магістра Івана Ференца – духівника ЛБА, такі зустрічі потрібні, бо “саме вчора ми відчули як творити одну християнську родину з різних традицій, спільно молитися й бути єдиними во Христі. Розуміння того, що всі конфесії є взаємно потрібними й взаємодоповнють одна одну допомогло відчути повноту християнства, певну ностальгію – як близько до неї й наскільки вона потрібна. Тому повертаємося до єдності в різноманітності й до різноманітності в єдності.“На прохання прийняти в себе молодіжну прощу відмовила тільки одна церква: в секретаріаті Архиєпископа УПЦ (МП) Августина Маркевича відповіли, що в сьогоднішній умовах це неможливо.Наприкінці учасники проходу церквами Львова та хор “Стрітення ” ЛБА повернули відреставровану за кошти викладачів та працівників ЛБА ікону справжньому власникові – Національному музею. “Ще недавно ця ікона була в наших фондах і її ніхто не бачив, – говорить директор Національного музею Мирослав Откович, – тоді, коли ми робили презентацію ікон, які вимагають реставрації, був присутній хор ЛБА “Стрітення”. Стараннями Академії ікона належить її спільноті, але при одній умові, що вона зберігатиметься в музеї. Це не є новою формою роботи, так давно має бути: цінності потрібно повертати не в формі державної, а приватної власності. Екуменічний похід, який багато львів’ян бачили, не пройде безслідно: без лозунгів, без великих прокламацій робиться щось нове й добре, а створення УКУ даватиме величезні плоди в нашому місті.”

Увечері в конференц-залі Музею етнографії та художнього промислу відбувся черговий захід з низки урочистостей, присвячених інавґурації УКУ – вечір поезії під назвою “Псалми Давидові”.

Відомий громадський діяч, віце-ректор ЛБА Мирослав Маринович представив численним гостям вечора львівського поета Віктора Неборака, який презентував власний переспів дев’яти (допоки-що) Давидових псалмів, написаних цьогоріч протягом Великого посту. Прототипи поезій автор вибрав з-посеред перших 23 Псалмів, тож матеріалу для продовження циклу є ще достатньо.Як доповнення та своєрідне порівняння на вечорі пролунали й інші, вже добре знані публіці переспіви Псалмів, – поезії Тараса Шевченка та Ліни Костенко у виконанні відомого читця Григорія Шумейка. Кожна тема знайшла своєрідне відображення у авторів, які творили у різний час, але водночас усі твори постійно перегукувались між собою. Присутні мали змогу довідатись про музичні інтерпретації Псалмів, лунали пропозиції проведення подібних вечорів у навчальних закладах.На вечорі поезія вдало перепліталася з віртуозною грою віолончеліста Тараса Менцінського, а молода співачка Оксана Нагай під супровід фортепіано Олександри Менцінської, концертмейстра Львівської опери, виконала декілька творів – зразків українського духовного співу.

З 21 до 23 години львів’яни могли стати учасниками смолоскипного ходу й театрального дійства, організованих студентами Львівської Богословської Академії. В останній мент у режисуру вирішила втрутитися погода: від першого спалаху смолоскипу й до останньої стації акторів безугаву супроводжувала злива. Утім, це не завадило студентству ЛБА таки переобразитися в спудеїв УКУ, поставити 4 (із запланованих 6) театральні імпрези й на закінчення відслужити молебень у Церкві Пресвятої Євхаристії. А глядачам (під парасольним прикриттям) – слідувати й підтримувати ініціаторів протягом усього маршруту: від Стрийського парку через пр. Шевченка, пр. Свободи, оперний театр до Домініканського собору. Як зізналися організатори, протягом трьох тижнів підготовки сценарій зазнавав багатьох корекцій. Попервах у виставах хотіли показати розвиток університетів у різні епохи, однак епічний стиль не надто добре сприймається на вулиці, тому серйозне дійство урізноманітнили комічними сценами про смаки й вподобання звичайних студентів УКУ. В остаточному варіанті сценарію використовувалися як авторські тексти студентів, так і твори В. Шекспіра, О. Олеся, М. Гоголя, Ю. Клена. Сценки ставили під музичний супровід квартету “Камерата”.

Враженнями поділилася студентка 3 курсу ЛБА (вона ж тимчасовий Демон-Спокусник) Марія Маковецька: “Було досить складно грати на імпровізованих вуличних сценах (ховалися під дахи “Будинку книги” й оперного театру), музиканти були змушені пристосовувалися до форс-мажорних обставин, глядачі могли не залишитися. Однак кожен актор сприйняв цей дощ як випробування долею, вирішивши, що мусимо йти до кінця”.

Не порятувався дезертирством й чотириногий учасник смолоскипного ходу: Транзит (саме так його кличуть на іподромі), який разом із усіма виконував свої обов’язки: носив хоругву Українського Католицького Університету.

29 червня

29 червня біля Львівської опери відбулася урочиста інавґурація Українського Католицького Університету. Заходи присвячені проголошенню першого Католицького Університету в Україні розпочалися 25 червня у приміщенні вже тепер колишньої Львівської Богословської Академії. Великий канцлер УКУ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар призначив отця д-ра Бориса Ґудзяка ректором новостворюваного Університету та оголосив імена членів сенату УКУ. А це Митрополит Стефан Сорока, Архиєпископ Філядельфії УГКЦ, владика Гліб Лончина, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ, професор Іван Вакарчук, ректор Львівського Національного Університету ім. І. Франка, професор Єжи Аксер Директор Центру досліджень античної традиції Центрально-Східної Європи. Варшавського Університету, о. д-р Михайло Димид, директор Інституту Церковного Права, проф. Наталя Яковенко, Університет Києво-Могилянська академія, Інститут Східно-європейських досліджень НАН Україна, проф. Ярослав Грицак, директор Інститут історичних досліджень ЛНУ ім. Івана Франка, о. д?р Богдан Прах, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа.
Відтак, протягом чотирьох днів викладачі, студенти, друзі та гості ЛБА/УКУ стали свідками та учасниками цілої низки заходів, урочистих богослужінь, а також кількох пленарних сесій під загальними назвами: “Гуманітарні науки”, “Місія університету нового тисячоліття”, “Богослов’я”, “Ідентичність богословської науки в УКУ”, “УКУ в системі вищої освіти”, “УКУ в контексті Європи”, “Історія і традиції УКУ в Римі”, “Студенти й місія УКУ”. Група науковців, зокрема професорів УКУ зосереджувалася над питаннями, пов’язаними із сучасним станом освіти в Україні та світі а також над завданнями, які в цьому контексті постають перед УКУ. У культурне життя Львова УКУ вписався різноманітними мистецькими та культурними акціями: вистави, концерти, виставки та презентації. У п’ятницю студенти УКУ в екуменічній прощі храмами Львова пронесли відреставровану коштом працівників УКУ ікону “Стрітення”. Церкви різних конфесій об’єдналися цього дня в спільній молитві. На завершення прощі біля національного музею відбувся концерт хору студентів та працівників ЛБА “Стрітення”. Смолоскипний хід вулицями Львова, що відбувся цього ж таки дня, символізував перехід студентів ЛБА в студенти УКУ. Хоч і смолоскипи під проливним дощем раз у раз гасли, молодечого запалу в учасників ходу не бракувало. Підготовлені три маленькі вистави за творами класиків світової драматургії хоч і в непогоду все ж були показані.Фільм “Патріарх” продюсера Марти Коломієць та режисера Юрія Флорова став ще одним відкриттям інавгураційного тижня. Поряд зі всім іншим, що говорилося в цих днях про Патріарха Йосифа Сліпого, прем’єра цього фільму надала особливої перспективи факту відкриття УКУ у Львові. Подібно як у вересні 1992 р. тіло Патріарха було перевезене з Риму до Львова так із заснуванням УКУ відбулося ще одне якісно нове його повернення до своєї пастви: ходою його учнів та наступників здійснилися його мрії та сподівання – відкрито УКУ в Україні. Центральна подія інавґурації УКУ відбулася у центрі міста Львова, перед приміщенням Львівської опери. Учасниками величного дійства стали Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, митрополити та єпископи УГКЦ, представники єпископату та духовенства Римо-Католицької та Православних Церков, Надзвичайні і Уповноважені Посли в Україні Рональд Смит(Великобританія), Філіп де Сюрман(Франція), Дітмар Студеманн(Німеччина), Міхаель Місс(Австрія), ректори та професори українських та закордонних вищих навчальних закладів, визначні науковці, сенатори УКУ, викладачі та студенти новоствореного УКУ. Загалом в урочистостях взяло участь близько десяти тисяч львів’ян та гостей міста. Урочиста інавґурація відбувалась на великій сцені біля Оперного театру. Блаженніший Любомир передав ведучому Мирослав Мариновичу грамоту про заснування УКУ і поблагословив сенат, студентів, працівників УКУ. Також в руки Ректора о. д-ра Бориса Ґудзяка він передав ректорську мантію, яку свого часу велів спорядити для ректора УКУ в Україні Патріарх Йосиф Сліпий. Ректорська мантія очікувала свого господаря близько тридцяти літ… До питання чому саме там, в центрі міста, у присутності великого згромадження людей, відбувається інавґурація, віднісся у своєму роздумі Блаженніший Любомир: “Університет повинен бути близьким до того народу, якому служить. Громада дає університету студентів, університет дає громаді людей, закоханих у правду, красу, людей, які йдуть до суті речей, відповідаючи на ті питання, які зроджуються в громаді.” У своєму слові Блаженніший Любомир також старався пояснити ширшому загалу навіщо в Україні ще один, 107 з числа Університет: “По наших українських університетах є багато людей віруючих. Але не маємо таких установ, які б у своїй основі, в своєму заложенні старалися дошукуватися правди очима, скріпленими християнською вірою. Завдання університету полягає у тому, щоб поза видимим бачити правду, добро і красу, бачити нашу реальність очима християнина.” Після Глави УГКЦ взяв слово Апостольський нунцій в Україні Архієпископ Микола Етерович. Він зачитав привітальне слово Папи Римського Івана Павла II. Привітання від Вселенського Патріарха Варфоломея І зачитав його представник в Україні Архієпископ Всеволод Майданський. Новопризначений ректор УКУ отець-доктор Борис Ґудзяк подякував усім присутнім за участь у інавґурації. При цьому він наголосив що в цій події реалізувалися мрії славних митрополитів УГКЦ та цілих поколінь активних діячів українського народу та Церкви. Привітальне слова також брали Ректор Львівського національного університету ім. Івана Франка професор Іван Вакарчук, ректор Національного університету “Києво-Могилянська Академія” проф. В’ячеслав Брюховецький, ректор Люблінського Католицького університету професор Анджей Шостак, Львівський Міський голова Любомир Буняк, голова Львівської Обласної Ради Михайло Сендак, заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Володимир Мельник, київське та львівського студентство. Урочистості завершилися величним співом “Ще не вмерла Україна” , студентського гімну “Gaugeamus igitur” та церковного гімну “Боже великий єдиний”.

Великий гала-концерт за участю Тараса Петриненка й Тетяни Горобець, “Кому вниз”, “Плачу Єремії”, Анатолія Сухого, “Мандрів”, “Піккардійської Терції” завершив торжества інавґурації. Між виступами естрадних виконавців до молоді промовляв о. д-р Борис Ґудзяк. Тут відбулося гармонійне поєднання духу молодечого запалу й радості і духу застанови над речами вічними, гармонія, яка за словами о. Бориса і буде товаришувати Українському Католицькому Університету. А що це дійсно так – засвідчила сама гармонія – природа: під час концерту у небі з’явилася веселка – надзвичайно рідкісне для Львова явище. Разом з нею на очах багатьох з’явилися сльози і дух якоїсь особливої спільності і відповідальності із минулим і майбутнім Церви і народу.