Інавґураційне слово Ректора Українського Католицького Університету о. Бориса Ґудзяка

Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею
і своїм знанням, будьте її служителями!
Здвигайте храми науки,
вогнища духовної сили Церкви і Народу,
пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви
і Народу без рідної науки.
Наука – це їхнє дихання жизні!”

Патріарх Йосиф Сліпий. “Заповіт

 

Як личить при цій нагоді, хочу звернутися до Вас з інавураційним словом, у якому бажаю стисло окреслити візію та місію новонародженого Українського Католицького Університету. Одразу хочу зазначити, що це не буде авторський текст у вужчому значенні. Думки, викладені у ньому, належать цілій академічній спільноті. Вони зроджувалися в планах і помислах засновників Богословської Академії та УКУ в Римі Митрополита Андрея Шептицького та Патріарха Йосифа Сліпого, розвивалися протягом останніх 10 років спільної праці над відновленням ЛБА, а в особливо цікавий спосіб формулювалися в обговоренні на спільній дводенній нараді всіх працівників та викладачів Львівської Богословської Академії у стінах Унівського монастиря. У ці інавґураційні дні ці думки будуть озвучені не лише словом у цьому залі. Вони будуть втілені у мистецькі образи, музичне слово, в саму атмосферу інавґураційних святкувань.

Історичний та культурний розвиток українського народу впродовж останнього тисячоліття був тісно пов’язаний з християнством. Україна традиційно вважається місцем зустрічі та діалогу між різними християнськими традиціями, свідченням чому можуть бути освітні центри, такі як Острозька та Києво-Могилянська Академії, де плідна зустріч культур спричинилася до процесів оновлення і реформи українського суспільного життя. Цілий світ, особливо після візиту Папи Івана Павла ІІ, річницю якого ми відзначаємо цими днями, ще раз відкрив для себе Україну як колиску християнства у Центрально-Східній Європі.

Минуле ХХ століття було мало прихильним для християнського люду України. Переслідування, війни, депортації, мучеництво за віру, біль та страждання важким тягарем впали на мільйони людських доль. Плодом цих страждань стала чиста молитва новомучеників українського народу, що творить чуда і запалює серця вірних на подиву гідні кроки у, здавалося б, духовно спустошеному та понівеченому краї. Кожен, хто в той чи інший спосіб готував сьогоднішню подію і нашу з вами зустріч, відчув силу цих молитов, що об’єднала зусилля стількох людей з цілого світу і посилає нам Боже благословення та відвагу крок за кроком будувати наш скромний “дім мудрості”.

Заснування Українського Католицького Університету (УКУ) в Україні вінчає собою столітнє зусилля і прагнення Української Греко-Католицької Церкви та українських науковців створити вищий навчальний заклад, який виростав би на ґрунті християнської духовності, культури та світогляду і став би освітнім та науковим центром загального значення, а також місцем екуменічного діалогу й порозуміння в Україні. УКУ є спадкоємцем і продовжувачем наукової діяльності Греко-Католицької Богословської Академії, створеної в 1928-1929 роках у Львові Митрополитом Андреєм Шептицьким та очолюваної її першим ректором о. Йосифом Сліпим. Після закриття в 1944 році цієї Академії її місію та функції перейняв на себе Український Католицький Університет св. Климентія-Папи в Римі, організований та очолений у 1963 році Митрополитом Йосифом Сліпим. У 1994 році діяльність згаданої Академії було відновлено під назвою “Львівська Богословська Академія” (ЛБА), а в 1998 році остання здобула інтернаціональну акредитацію.

Штрихи до портрету УКУ

Переступаючи поріг третього тисячоліття, ми починаємо усвідомлювати, що один із найцінніших скарбів, який беремо із собою, – це молоде покоління України, яке практично усе своє свідоме життя уже прожило в суспільстві, в якому поступово згасає тоталітарна та знеособлювальна ідеологія і яке, вдихнувши на повні груди повітря свободи, прагне торувати свою власну дорогу в майбутнє. На противагу до культури смерті, що так рясно засіяла сучасність, вони покликані стати будівничими цивілізації любові. Не маю жодного сумніву, що вирішальну роль у закладанні фундаменту нового суспільства відіграє рівень, глибина і багатство освіти, поєднаної з духовною формацією, що їх зможуть запропонувати студентам українські університети.

Що нового зможе сказати УКУ під цим оглядом і яким буде його внесок у скарбницю української вищої освіти? Не маючи можливості в короткому виступі детально представити Вам концепцію діяльності УКУ та основні принципи стратегії його розвитку, все ж не можу оминути кількох стрижневих моментів, які, на мою думку, творитимуть суть і атмосферу нашого університету.

Євангелізаційна місія УКУ

Символічно, що УКУ виникає у час, коли ще свіжі спогади про історичний візит в Україну Святішого Отця Івана Павла II, який рівно рік тому освятив наріжний камінь Українського Католицького Університету. Сам – справжній інтелектуал, він цим кроком ще раз засвідчив важливість освіти у житті християнина та здійсненні євангельської місії Церкви.

Вісім років існування відновленої Львівської Богословської Академії доволі виразно окреслюють її специфіку, яку можна описати як постійне та свідоме прагнення свідчити про можливість творчого і гармонійного поєднання віри та розуму. Самим своїм існуванням та діяльністю УКУ покликаний ще виразніше підкреслити, що між служінням Богові та любов’ю до мудрості не може бути жодного протиріччя.

Не менш символічно, що УКУ виникає в час проведення 3-ї сесії Патріаршого Собору УГКЦ під назвою “Ісус Христос – джерело відродження українського народу”. Цей Собор є внутрішньоцерковним форумом, покликаним визначити найбільш ефективні форми церковного служіння в дусі Євангелія українському суспільству. УКУ постає у свідомості свого завдання бути місцем зустрічі та діалогу між українською Церквою та суспільством, даючи всебічну й компетентну відповідь на численні соціальні проблеми, з якими зіштовхується сучасна людина.

Збагачення академічного дискурсу

Як повнота і багатство внутрішнього світу кожної особи вимірюються глибиною її міжособового діалогу, так само й життя кожного університету визначається мірою його відкритості до міжуніверситетського спілкування. УКУ сподівається на тісну співпрацю з іншими вищими навчальними закладами як Львова, України, так і сусідніх і дальших країн. Ми виходимо з того, що робимо одну спільну справу і служимо одній меті – вихованню високоосвіченої та духовної людини, збагаченню інтелектуального, творчого і культурного потенціалу українського суспільства. Певна річ, у цьому русі до однієї мети ми хочемо знайти свій особливий шлях, який би, однак, доповнював і розвивав доробок університетської освіти в Україні.

Одне з фундаментальних завдань, яке ставить перед собою УКУ, полягає у збагаченні академічного дискурсу новими перспективами, в постійному піднятті рівня дискусії, її компетентності та відкритості учасників до діалогу. Дійсність багатогранна, як багатогранні й підходи людини, яка намагається її пізнати. Якщо взяти для прикладу людську історію, було би спрощенням бачити в ній лише послідовність політичних подій, економічних змін чи військових катаклізмів. Людська історія відображає все багатство людського життя. Це також історія релігійних та мистецьких пошуків, історія ідей та історія культури. УКУ шукатиме свою нішу у вивченні людини та її світу, світу її культури і таким чином робитиме свій внесок у багатовимірний образ буття, яким є людина.

Міждисциплінарність та етична перспектива наукових досліджень

Ще недавно питання “Яке остаточне призначення людського життя?”, “Чи може людина спілкуватися з Богом?”, “У чому полягає таке богоспілкування?”, “Які зміни воно приносить зі собою у життя людини?” були вилучені з життя української освіти та науки. Така обструкція не лише марґіналізувала богословський пошук, штовхаючи його у крайнощі обскурантизму та фундаменталізму, а й робила “ведмежу послугу” самим наукам. Вона позбавляла їх співрозмовника, у відкритому діалозі з яким ці науки могли б прийняти у свою парадигму мислення специфічно етичну перспективу, стаючи в якомусь аксіологічному сенсі справді “гуманітарними” науками. Подобається це комусь чи ні, але “розум без доброти часто є деструктивним і небезпечним” (Кардинал Поль Пупар).

Один із викликів, який постає перед УКУ, полягає в необхідності творчо відроджувати міждисциплінарний характер вищої освіти. Потреба у міждисциплінарних студіях народжується із прагнення переосмислити та глибше пізнати значення людського існування, суті та покликання людини. Справжнім науковцем стає той, хто у своїх наукових пошуках мотивується не тільки бажанням збагнути логіку досліджуваного феномену, а й усвідомлює момент служіння Іншому, присутній у його діяльності. Добрим прикладом у цьому контексті послужить біоетика, яка є намаганням поглянути на цілий ряд медичних категорій, процесів та фактів з перспективи моралі, а отже осмислює моральну значущість біологічних та медичних досліджень і практик і тим самим окреслює межі, переступивши які науковець відкидає принцип служіння та чинить насильство над гідністю людини.

Пізнання істини та університетське виховання

“Пізнайте правду, і правда визволить вас”. Завданням УКУ має стати постійне свідчення про нерозривність зв’язку між служінням правді та свободою людини. Науковий пошук, вільний від засилля прагматичних міркувань та ідеологічних маніпуляцій, може залишатися самим собою лише тоді, коли його кінцевою метою буде пізнання правди та служіння людині на підставі визнання святості її життя та поваги до її особової гідності.

Діяльність УКУ має відповісти на виклик постмодерну з його Пилатовим запитанням “Що таке істина?”. УКУ хотів би запропонувати альтернативну постановку цього питання, персоналістичний пошук відповіді на нього, який відштовхується від глибокої інтуїції, що істина у найважливіших речах – це не “щось”, а “Хтось”. УКУ прагне стати середовищем спільного пошуку та пережиття істини. На противагу до раціоналістичного світогляду, наша східнохристиянська ідентичність запрошує нас до антиномічного розуміння істини, сприйняття її таїнственного виміру та відкриття її в міжособовому спілкуванні.

Повернення до ідеалів університетської освіти та розгортання програми міждисциплінарних студій передбачає виховання у студентa внутрішньої потреби бути всебічно освіченим. Ми хочемо робити вагомий внесок не тільки у фахову підготовку молодої особи, яка дала б їй можливість впевнено почуватися на міжнародному ринкові праці. Ми також хочемо плекати вільну й творчу особистість, громадянина своєї держави, патріота своєї землі, провідника свого народу.

Наукова праця та навчання в УКУ є не лише підставою та стимулом для розвитку інтелектуального життя академічної спільноти, а й нагодою для духовного зростання та преображення кожного, хто відкриває своє серце до християнських цінностей та духовності. УКУ крок за кроком повинен творити атмосферу, яка стає джерелом відкриття та досвідчення фундаментальних та будуючих для кожної особи моментів: пережиття віри та вірності, любові та милосердя, прощення та жертовності. До цього нас закликає не лише вірність ідеалам університетської освіти, а й наша католицька ідентичність.

Школа служіння

Одне з основних своїх завдань УКУ вбачає у поширенні християнської етики праці та навчання. Це означає не лише безкомпромісну боротьбу з усіма формами зловживань в освіті та навчанні, а передусім наповнення навчання та майбутньої праці своїх студентів духом служіння та солідарності. Ми хочемо, щоб наші працівники й студенти мали постійну нагоду пережити досвід служіння Богові та людині, а тому навчальна й наукова діяльність УКУ буде завжди мати практично-пасторальний та соціальний виміри. Ми хочемо, щоб питання, на які студент УКУ даватиме відповіді протягом свого навчання, були не лише теоретичними питаннями його викладачів, а постійно набирали екзистенційного звучання та були питаннями з глибини самого життя. Ми хочемо, щоб досвід українських мучеників, серед яких є колишні викладачі та студенти довоєнної Львівської Богословської Академії, скріплював і надихав усіх причетних до життя УКУ людей на подвиг жертовного служіння своїм ближнім.

Ми бачимо своє завдання також у тому, щоб у стінах УКУ відчули радість повноцінного життя та самореалізації люди з особливими потребами, обділені увагою суспільства. Університет радо вітатиме серед своїх студентів усіх, хто, незважаючи на важку хворобу чи каліцтво, відкриватиме в собі покликання до академічної діяльності. Ми ніколи не вважатимемо нашу діяльність успішною, якщо вона вимірюватиметься лише кількістю наукових відкриттів чи публікацій, професійністю персоналу чи високим рейтингом університету. Успішною вона стане в наших очах лише тоді, коли одночасно з поступом в академічній сфері зростатиме внесок Університету у віру, духовне життя та моральність кожного члена університетської спільноти, а через них і в цілому нашому народові.

Глобальний контекст

Ми виходимо з переконання, що дальший розвиток України як сучасної європейської держави може тільки виграти від того, що багата спадщина і духовний досвід Київського християнства будуть осмислені, досліджені, вивчені на належному науковому рівні. Пізнаючи, помножуючи та розкриваючи перед цілим світом безцінні скарби східного християнства, УКУ також прагне зробити свій внесок у світовий екуменічний та культурний діалог між християнським Сходом та Заходом. Схід і Захід життєво потребують одне одного, потребують живого і відкритого спілкування, зберігаючи свідомість своєї інакшості і водночас підтримуючи свідомість потреби в Іншому. УКУ прагне стати одним із місць такого спілкування.

Історія перших століть християнства виразно засвідчує, що християнська ідентичність постає в діалозі, як відповідь на питання, поставлені не тільки власним життям, але насамперед життям Іншого. Праця над власною тотожністю передбачає глибше пізнання Іншого, а також звільнення від стереотипів власної ексклюзивності. Західні Церкви посилено шукають гідних співрозмовників на Сході, не в останню чергу також і для того, щоб в них пізнати краще себе самих. УКУ прагне стати таким співрозмовником, вбачаючи в цьому свою відповідальність перед світовим християнством.

З іншого боку, ми прагнемо відкритої і дружньої розмови з православними Церквами України та християнського Сходу. Боже Провидіння зробило нас сестрами завдяки походженню від однієї матірної Церкви, а тому ми робитимемо все від нас залежне, щоб діти цих Церков могли впізнати себе в тих завданнях, які ставить перед собою УКУ, в тій духовній атмосфері, яка пануватиме в ньому, і насамперед у тому служінні Богові, яке буде основою його життя та покликання.

УКУ у Львові покликаний також стати світовим українським форумом, переймаючи завдання, покладене на УКУ в Римі Патріархом Йосифом Сліпим, коли “любов до науки собирає в розсіянні сущих”. УКУ має стати місцем зустрічі та діалогу українців, вихованих у різних культурах, даючи їм нагоду стати учасниками вироблення загальнонаціональних ідей та проектів. Щоб бути знаряддям і знаком поєднання українців у світі, УКУ повинен гармонійно об’єднати у своїй діяльності українську, католицьку та університетську ідентичність. Лише з таким обличчям ми зможемо зробити свій неповторний внесок як в український, так і в міжнародний контекст.

Плани діяльності та розвитку

Відповідно до згаданих принципів ми будемо будувати навчальний та виховний процес в УКУ, розставляти пріоритети в науковій діяльності, здійснювати планування розвитку університету. Основним акцентом у діяльності УКУ буде гуманітарна освіта. Тлом для цієї освіти має стати плекання християнського світогляду, зокрема через впровадження у навчальну програму з різних спеціальностей богословської компоненти. Серцевиною та динамічним чинником християнської ідентичності УКУ має бути богословський факультет, а також загальноуніверситетська кафедра богослов’я. Значна увага приділятиметься міждисциплінарній підготовці – чи то в межах традиційних факультетів, через освітню діяльність інститутів, чи через різні форми післядипломної освіти. У найближчі 5-10 років ми плануємо відкриття факультету суспільних наук з особливим наголосом на вивченні християнської та соціальної педагогіки, християнської етики, соціології, психології, політології. В межах гуманітарного факультету та проекту з перекладу святоотцівської спадщини плануємо ввести окрему спеціальність із класичних мов. Заплановано відкриття філософського факультету, інституту соціальної праці, екуменічного інституту, інституту візантиністики.

Висновок

УКУ в Україні постає як символ зрілості та готовності українського християнства до викликів нової доби, його готовності благовістити Христа освіченій людині третього тисячоліття, яка в секуляризованому світі продовжує шукати Бога у своєму житті. Нехай ця подія, народжена з глибокої та жертовної віри численних вірних УГКЦ, стане ще одним свідченням воскресіння нашої Церкви та Божим благословенням на її пастирське служіння українському народові.

Отець Борис Ґудзяк народився 1960 р. в м. Сиракузах (США). Навчався у Сиракузькому та Папському Урбанському університетах, науковий ступінь доктора філософії в галузі слов’янської і візантійської культурно-церковної історії здобув 1992 р. у Гарвардському універитеті. У 1995 здобув ліценціят з богослов’я у Папському Орієнтальному Інституті.

Останні десять років постійно живе і працює в Україні. Від 1992 року очолює створений ним Інститут Історії Церкви. У 1998 р. був рукоположений на священика. З 2000 р. він був ректором Львівської Богословської Академії, 2002 р. призначений ректором Українського Католицького Університету. Член численних наукових, релігійних та громадських організацій.

Отець Борис Ґудзяк є автором понад 50 наукових праць, у тому числі монографії “Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії (22000), співредактором трьох випусків періодичного збірника статей з церковної історії “Ковчег”, чотирьох випусків Матеріалів “Берестейських читань”.