Мирослав Маринович

Проректор із питань призначення та місії УКУ

 

  • 1956–1966 – навчання в середній школі № 2 м. Дрогобича, яку закінчив із золотою медаллю.
  • 1959 – 1964 – навчання у Дрогобицькій музичній школі по класу баяна.
  • 1967–1972 – навчання на електрофізичному факультеті Львівського політехнічного інституту (тепер – Львівський національний університет «Львівська політехніка») за спеціальністю “інженер напівпровідникових приладів”.
  • 1996–1997 – стипендіат курсу “Релігія, релігійна свобода та права людини” в Центрі вивчення прав людини при Колумбійському університеті (США, Нью-Йорк); стажування в Університеті Еморі (США, Атланта) та у Всесвітній Раді Церков (Швейцарія, Женева).
  • 1999 – стипендіат Інституту східнохристиянських студій Наймеґенського католицького університету (Нідерланди).
  • 2005 – стипендіат ім. Маріон Дюнгофф, Вюрцбурзький університет (Німеччина).
  • 2006 – стипендіат ім. Коляски, Канадський інститут українських студій (Едмонтон – Оттава).
  • 1966 – 1967 – секретар комітету комсомолу на Дрогобицькому долотному заводі.
  • 1972–1973 – перекладач з англійської мови у відділі інформації Івано-Франківського заводу «Позитрон».
  • 1973–1974 – служба у війську (РРФСР, Вологда).
  • 1975–1976 – технічний редактор журналу «Початкова школа», у видавництві «Техніка» (Київ), а також праця на різних випадкових роботах.
  • 1977–1987 – арешт за звинуваченням у «проведенні антирадянської агітації та пропаганди»; 7-річне ув’язнення в таборі суворого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (Росія) та 3-річне заслання в с. Саралжин Уїльського р-ну Актюбинської обл. (Казахстан).
  • 1987–1990 – оператор Дрогобицького нафтопереробного заводу.
  • 1990–1997 – кореспондент дрогобицької міськрайонної газети «Галицька зоря».
  • 1993 – 1997 – науковий співробітник Інституту східноєвропейських досліджень НАНУ (Київ; за сумісництвом).
  • 1991–1996 – викладач курсу „Історія християнства в Україні” (Дрогобицький педагогічний інститут, 1991–1994; Дрогобицький інститут управління, 1994–1996; за сумісництвом).
  • 1997–2007 – засновник і перший директор Інституту релігії та суспільства у Львівській богословській академії (з 2002 р. – Український католицький університет).
  • 2000–2005 – віце-ректор з питань зовнішніх відносин Львівської богословської академії (УКУ).
  • 2005–2008 – перший віце-ректор Українського католицького університету.
  • З 2007 року й донині – президент Інституту релігії та суспільства УКУ.
  • З 2008 року й донині – віце-ректор з питань призначення та місії Українського католицького університету.

Громадська діяльність

  • 1976  – член-засновник Української Гельсінкської Групи (Київ).
  • 1991 – засновник Дрогобицької групи Міжнародної Амністії, першої групи Amnesty International на території колишнього СРСР, а потім (1994 р.) Української асоціації Міжнародної Амністії (УАМА).
  • 1992–1993 – член Народного Руху України.
  • 1994–1997 – голова Національного комітету УАМА.
  • 1995–2000 – член Громадської ради Українсько-Американського бюро захисту прав людини.
  • З 2000 й донині – член Капітули нагороди польсько-українського поєднання.
  • З 2004 року й донині – член Капітули нагород журналу “Ї”.
  • 2006–2007 – член ініціативної громадської групи, що домагалася наведення порядку у Львівському державному архіві після виявлення в ньому масштабних розкрадань.
  • З 2007 року й донині – член громадської Унівської групи, яка займається культурними проблемами Львова.
  • З вересня 2010 року – президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Крім того, виступав у різний час із доповідями й лекціями про суспільно-політичне становище в Україні, про ситуацію з правами людини та Міжнародну Амністію, про міжнаціональне порозуміння, про становлення демократичного громадянського суспільства, про залагодження конфліктів, із розповідями про побратимів з УГГ – перед різними аудиторіями в Україні (Київ, Дрогобич, Львів, Стрий, Харків, Донецьк, Кіровоград, Самбір, села Любінь Великий, Унів, Брюховичі та м. Трускавець на Львівщині, Вінниця, Дніпропетровськ, с. Витвиця та м. Коломия на Івано-Франківщині, м. Яремче на Закарпатті, м. Бережани на Тернопільщині) та за кордоном (див. окремий розділ).

Мирянська діяльність

  • 1992, 1993, 1995, 2005 – виступи з доповідями на екуменічних семінарах Євангелістської академії “Берлін-Бранденбург” (Берлін, Німеччина).
  • 1996, 1998 – участь у І та ІІ сесіях Патріаршого Собору УГКЦ (Львів).
  • 1997, 2007 – участь у ІІ та ІІІ Європейських екуменічних асамблеях (Ґрац, Австрія; Сібіу, Румунія).
  • 1998 – виступ на соборі Львівської архиєпархії “Екуменічний аспект парохії в Церкві” (с. Рудне на Львівщині).
  • 1998 – участь в офіційних переговорах між УГКЦ та УПЦ (МП) (Відень, Австрія).
  • 1998–2008 – член Українського богословського наукового товариства й редакції журналу “Богословія”.
  • 1999 – керування секцією на Всеукраїнському молодіжному екуменічному форумі (Київ).
  • 2000, 2001, 2003 – виступи на конференціях, організованих католицькою організацією Unum Omnes, у містах Шмохтіц (Німеччина),  Плітвіце (Хорватія), Дублін (Ірландія).
  • З 2001 р. й донині – член Дорадчої групи при Главі УГКЦ Патріарху Любомирові кардиналу Гузарові з екуменічних питань.
  • Червень 2001  керівник Служби папських текстів під час паломництва Папи Римського Івана-Павла ІІ до України.
  • Вересень – жовтень 2001 – спостерігач від України на Всесвітньому Синоді Єпископів Католицької Церкви і виступ про місію єпископа очима мирян (Ватикан).
  • 2003, 2004, 2005 – виступи з доповідями на І, ІІ та ІІІ сесіях Собору монаших чинів (Львів).
  • 2004 – участь у Форумі європейських мирянських комітетів і виступи під час дискусій (Фатіма, Португалія)
  • З 2004 р. й донині  член Ради Комісії “Справедливість і мир” УГКЦ.

Також М. Маринович не раз виступав із доповідями й лекціями про релігійну свободу в Україні, становище релігійних меншин, проблеми державно-церковних стосунків, духовність в’язнів ҐУЛАҐу, мирянські та духовні проблеми сьогодення, ідентичність УГКЦ, військове капеланство, екуменізм – у різних місцях України (крім вищеназваних – Київ, Львів, Харків, Дрогобич, Одеса, с. Унів на Львіщині, Стрий, Трускавець, Івано-Франківськ, села Брюховичі, Потеличі, Унів та м. Моршин на Львівщині, Тернопіль, Ужгород) і за кордоном (див. нижче).

Освітньо-просвітницька діяльність

  • 1998 – читання лекцій на Міжнародних літніх курсах для ректорів греко-католицьких семінарій Східної Європи (Ніредьґаза, Угорщина).
  • 1999 – читання лекцій на тему екуменізму на літніх курсах для парохів Києво-Вишгородського екзархату УГКЦ (м. Ворзель на Київщині).
  • Грудень 2001 – читання курсу лекцій в Польсько-українському колегіумі на тему “Багатоконфесійність і багаторелігійність України: сучасний стан” (Люблін, Польща).
  • 2003, 2005, 2007 – виступи з лекціями в Літній школі мирянського лідерства (м. Новояворівськ на Львівщині).
  • 2006–2008 – читання курсу лекцій з факультативного курсу «Історія Руху опору 1960–1970-х років в Україні» на філософсько-богословському та гуманітарному факультетах Українського католицького університету.
  • 2009 – читання курсу лекцій в університеті св. Томи м. Сент-Пол (США, шт. Міннесота) на тему “Релігія в пострадянському світі: обтяжливий спадок і обнадійливі перспективи (з особливою увагою до України)”.
  • 2010 й донині – читання лекцій з курсу «Конфліктологія та релігійний контекст» на Дистанційній магістерській програмі екуменічних наук Інституту екуменічних студій Українського католицького університету.
  • 1993 – премія журналу «Сучасність» за політологічне дослідження «Спокутування комунізму».
  • 1995 – премія ім. Валерія Марченка, присуджена Українсько-американським бюро захисту прав людини за кращі публікації у сфері правозахисту.
  • 1999 – нагорода Фонду ім. Зеєва (Володимира) Жаботинського від Товариства «Україна – Ізраїль», медаль за визначний внесок у справу міжнаціонального порозуміння.
  • 1999 – звання “Галицький лицар” у номінації «Громадський діяч».
  • 2000 – титул «Король Галичини» за вибором «Галицьких лицарів».
  • 2004 – кавалер ордена Капітули “Ї” «За інтелектуальну відвагу».
  • 2005 – вища нагрудна відзнака Народного Руху України “За заслуги перед українським народом”.
  • Листопад 2006 – кавалер державного ордена «За мужність» І ступеня, згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка.
  • Листопад 2006 – удостоєний Кавалерського хреста державного ордена Республіки Польща “За заслуги”, згідно з указом Президента Польщі Леха Качинського, за внесок в українсько-польське порозуміння.
  • 2009 – премія ім. Василя Стуса, заснована Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ).
  • 2010 – відзнака «Почесний громадянин Дрогобича».
  • 2008 – кавалер Ордена Свободи, згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка.

2017 – лауреат ордена князя Ярослава Мудрого, Указом Президента України Петра Порошенка

  • Member of the “First December” Initiative Group (2012-present)
  • President of the Ukrainian PEN-center (2010-present)
  • Member of the Advisory Council of Ukrainian Jewish Encounter Society (2010-present)
  • Member of the Zarvanytsia initiative (Lviv, 2010-present)
  • Member of the Reconciliation Committee for Ukrainians and Poles
  • Member of the Univ Group (2007-present)
  • Founder and the first Chair of the Board of the Ukrainian Amnesty International Association (1991-1997)
  • Member of Public Council of the Ukrainian-American Bureau for Protection of Human Rights (1991-2000).
  • Co-founder and former member of the Ukrainian Helsinki Group (Human Rights Monitor).