Малі історії Великої війни

П'ятниця, 20 Травня, 2022

«Україні потрібні дії, а не співчуття» – британський волонтер Шон Гопкінс

У час війни щодня ми натрапляємо на історії самовідданих волонтерських подвигів. Вони нас надихають, підтримують нашу віру у людей, змушують до дії. Ми...

Середа, 11 Травня, 2022

«Для свята завжди є місце, навіть у час війни», – Ірина Дідич

Великдень – родинне свято. Традиційно ми поспішаємо до церкви, поспішаємо відвідати своїх батьків, бабусь та дідусів, провести час з найріднішими. Водночас поруч завжди...

П'ятниця, 6 Травня, 2022

«Діліться добром і воно обов’язково принесе вам світло», — Юля Ковальська

Коли промовляє зброя — мовчать музи. Українські музи ж не мовчать. Їхній шепіт виразніший за ворожі залпи, гучніший за канонаду. Мистецтво заколисує тривогу...

Субота, 30 Квітня, 2022

«Нам немає куди відступати», — Юлія Аванесова

Ціна свободи — людські життя. За нею стоїть історична тяглість та національна пам’ять. «Малі історії великої війни» — проєкт Українського католицького університету, що...

Середа, 27 Квітня, 2022

«Увесь світ говорить про Україну: зараз це бренд, який маємо підтримувати», — Галина Жеребецька

Для великих подвигів та перемоги украй важлива віра людей. Проєкт Українського католицького університету «Малі історії великої війни» розповідає про віру простих людей: колег,...

П'ятниця, 22 Квітня, 2022

«У кожному серці має пробуджуватися людяність і тоді перемога прийде швидше», – сестра Бернадетта

«Гостинність є одним із елементів нашого служіння» Одним із елементів служіння споглядальницького ордену сестер бенедиктинок є гостинність. Майже рік (а саме стільки часу...

Вівторок, 19 Квітня, 2022

«Таким є щоденне життя нашої Церкви, коли священник, Церква є поряд зі своїми людьми»

У Центрі опіки сиріт та Домі милосердя Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви ніколи не бракувало роботи. Постійний дитячий гомін, акції підтримки для соціально...

П'ятниця, 15 Квітня, 2022

Харків’янин Наріман: «Я почав більше любити український народ, українську згуртованість»

Наріман з сім’єю рятувався з Нової Салтівки — район у Харкові. До повномасштабної війни він працював кухарем й випікав піцу. Дружина вдруге народила,...

Понеділок, 11 Квітня, 2022

Григорій Пристай: «”Ланцюжки” працюють, ти — одне з кілець, тому буде перемога!»

Периметр війни обмежений не лише територіально, насамперед — це межа людяності. Доки воїни маркують її набоями, волонтери та усі небайдужі — справами. Великі...

Середа, 6 Квітня, 2022

«Ми не знали, які росіяни, ми не знали, які ми»

Війна оголила кожного із нас. У когось забрала все, але залишила велике серце, когось погнала з дому, витягши назовні лише ницість. Але для...

Проєкт УКУ "Малі історії Великої війни"

Підтримати проєкт

Малі історії Великої війни: молода дослідниця козацької Слобожанщини, археологиня, голова «Пласту» у Харківській області і мама двох діток – Ірина Голубєва зібрала велику колекцію давніх українських строїв – більшу, ніж ...у багатьох українських музеях. Коли у її рідне місто прийшла війна, то першою думкою Ірини було зберегти унікальну колекцію і встигнути її оцифрувати.

«Десь о третій годині ночі в мене почалось щось схоже на паніку. Я розуміла, що до ранку можу не встигнути, тому, можливо, треба вставати і починати фотографувати просто зараз», – розповідає Ірина Голубєва. При переїзді з собою їй вдалося взяти лише ті строї, які змогла винести за один раз.

У тилу Ірина займається координацією допомоги для військовослужбовців. А ще каже, що багато дівчат і жінок у війні з ворогом так само як і колись, захищають Україну в різний спосіб. Про це також свідчить однакова символіка на жіночих і чоловічих сорочках – орнамент дуба.

Більше про історію харків’янки Ірини Голубєвої дивіться у відео проєкту «Малі історії Великої війни» та читайте на сайті ucu.edu.ua

___________________________________________________

Little stories of a Big War: a young researcher of the Cossack region Slobozhanshchyna, archaeologist, head of the Plast scouting group in the Kharkiv region, and mother of two children, Iryna Holubeva has gathered an extensive collection of historic Ukrainian decorated clothes. It is more significant than the collections in many Ukrainian museums. When the war came to her hometown, Iryna's first thought was how to preserve the unique collection and have some time to digitize it.

"Around three o'clock in the morning, I felt something like panic starting. I understood that I might not have time until the morning, so maybe I should get up and start taking pictures right now,” Iryna Holubeva says. When fleeing, she managed to take only those outfits that she could carry at once.
In the rear, Iryna coordinates assistance to servicemen. She also says that many girls and women defend Ukraine in different ways during a war with the enemy, just as they used to do historically. This is also evidenced by the same symbol on women's and men's shirts, an oak ornament.
See more about the history of Iryna Holubeva from Kharkiv in the video of the "Little stories of a Big War" project and read on the website ucu.edu.ua

Please Support Ukraine!
https://warinua.ucu.edu.ua/donate/
Post to stop the war! http://post-to-stop-war.in.ua/[+] Show More

The war has many fronts / На війні багато фронтів

War is a time for service / Війна – час для служіння

Наталя Рибка-Пархоменко – харків’янка, яка 17 років живе у Львові, працює в театрі ім. Леся Курбаса та є співачкою гурту «Курбаси». У сюжеті проєкту УКУ «Малі історії Великої війни» вона ...розповіла як після двох днів від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну війни відомий у місті театр став воєнним хостелом, а його актори – волонтерами-координаторами.

«У театрі ми маємо тотальну зайнятість зранку до вечора, де наша вистава – це драма ціною в життя», – ділиться Наталя Рибка-Пархоменко

Певний час Наталя щодня розривалася між допомогою переселенцям у Львові і хвилюванням за батьків, які були у Харкові. Каже, що були такі дні, де вже не питалась в них про ситуацію довкола, а просто писала на вайбер «перекличка» і у відповідь отримувала: «живі».

А ще, як і кожна жінка, вона мріяла про особливу весну з гармонією та новими планами. Але зараз розуміє, що ця весна – це, перш за все, час для служіння.

Більше про історію Наталі Рибки-Пархоменко дивіться у відео проєкту «Малі історії Великої війни» та читайте на сайті ucu.edu.ua
__________________________________
Natalia Rybka-Parkhomenko is a native of Kharkiv who has lived in Lviv for 17 years, works at the Les Kurbas Theater, and is a singer of the "Kurbasy" band. In the UCU "Little stories of a Big War" series, she tells how two days after the start of the full-scale Russian invasion of Ukraine, the city's famous theatre was transformed into a military hostel, and its actors became volunteer coordinators.

"In the theatre, we work a full day from morning to evening, where our play is a drama at the cost of life," says Natalia Rybka-Parkhomenko.

For some time, Natalia was torn between helping the displaced people in Lviv and worrying about her parents who were in Kharkiv. She says that there were days when she didn't ask them about the situation around them but simply wrote a "roll call" on Viber and received "alive" in response.

And, like every woman, she dreamed of a special springtime with harmony and new plans. But now, she understands that this spring is, above all, a time for service.

See more about the history of Natalia Rybka-Parkhomenko in the video of the "Little stories of a Big War" project and read on the website ucu.edu.ua

Please Support Ukraine!
https://warinua.ucu.edu.ua/donate/
Post to stop the war! http://post-to-stop-war.in.ua/[+] Show More

Rescuing children from the war / Врятувати дітей від війни

Уляна Данилюк, режисерка інклюзивного театру з Києва. На десятий день повномасштабної війни росії проти України вона, забравши дітей, виїхала зі столиці. У проєкті УКУ «Малі історії Великої війни» режисерка розповідає ...про пережиття десяти пекельних днів в укритті, жахливі звуки обстрілів, які неможливо порівняти ні з чим, та нищівне випалювання міста.

«Треба використовувати будь-яку можливість, щоб врятувати дітей від війни. В тих умовах діти просто не можуть бути. Є такі сім’ї, в яких вже немає ні їжі, ані води», – каже Уляна Данилюк.

До війни вона займалася темою мистецької інклюзії. Так дітки з інвалідністю зі всієї України за допомогою спеціальної платформи мали змогу безкоштовно займатися мистецькими напрямками. Однак відтепер Уляна займається порятунком дітей, що у Вишгороді. І не стримуючи сліз додає: «Я знаю, що Бог на стороні добра і якщо люди щось можуть зробити, окрім Нього, то вже час».

Більше про історію киянки Уляни Данилюк дивіться у відео проєкту «Малі історії Великої війни» та читайте на сайті ucu.edu.ua

_______________________________________________

Uliana Danyliuk, director of the inclusive theater from Kyiv. On the tenth day of Russia's full-scale war against Ukraine, she took her children and left the capital. In UCU's series "Little stories of a Big War", the director talks about the experience of ten hellish days in a bomb shelter, the horrible sounds of shelling which can not be compared with anything, and the devastating burning of the city.
"Every chance must be taken to save children from war. In those conditions, children simply cannot exist. There are families where there is no more food or water," says Uliana Danyliuk.

Before the war, she dealt with the topic of artistic inclusion. Thus, children with disabilities from all over Ukraine had the opportunity to engage in free art activities with the help of a special platform. However, from now on, Uliana is rescuing children in Vyshhorod. And without holding back tears, she adds: "I know that God is on the good side, and if people can do something besides Him, it's high time."
See more about the history of Uliana Danyliuk from Kyiv in the video of the "Little stories of a Big War" project and read on the website ucu.edu.ua

Please Support Ukraine!
https://warinua.ucu.edu.ua/donate/
Post to stop the war! http://post-to-stop-war.in.ua/[+] Show More

Ще відео