Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Запрошуємо 13 жовтня на науковий семінар програми «Київське християнство», Центру релігійної культури імені Ігоря Скочиляса, Філософсько-богословського і Гуманітарного факультетів, кафедри історії УКУ спільно з Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського під час якого відбудеться презентація першого тому книги:

«Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року».

Учасники: д-р Олег Дух, Ростислав Паранько, д-р Ірина Скочиляс, д-р Тарас Шманько.

Модератор: д-р Іван Альмес.

Початок о 16:30.

Місце проведення: Паркова аудиторія Центру Митрополита Андрея Шептицького (вул. Стрийська, 29а).

Презентація книги транслюватиметься онлайн, для отримання лінку потрібно зареєструватися.

Програма заходу:

16:30-16:55    Вступні слова

16:55-17:45    Презентація книги

17:45-18:30    Дискусія та обговорення

***

Міждисциплінарне дослідження на перетині богослов’я, історії, культури та філософії представляє феномен Замойського провінційного собору Руської Унійної Церкви 1720 р. в контексті процесів конфесіоналізації й модернізації в Центрально-Східній Європі.

Кодифікована за римською посттридентською моделлю замойська традиція стала частиною еклезіальної, історичної й культурної пам’яті грекоуніатів (греко-католиків) Речі Посполитої, Російської імперії та монархії Габсбурґів. Уже в останній чверті XVIII ст. інструменталізація Замостя в епоху націоналізмів, москвофільського руху в Галичині й нищівна критика «обрядових гібридизмів» призвели до деформації уявлень про Замойський собор і репрезентовану ним унійну традицію та редукції його інтерпретаційного поля до важливого, але вузького кола літургійних питань у дискурсі латинізації.

Парадигмальні зміни в міжвоєнний період, запропоновані Андреєм (Шептицьким) як «візантійський поворот» до східних джерел тотожності греко-католиків, і пошук єдності з православними дезавуювали, за підтримки Римської курії, нав’язуваний традиціоналістами топос Замостя як непорушного «сховища пам’яті». А «відкриття Сходу» на Другому Ватиканському соборі знову зробило гостро актуальним переосмислення замойських реформ у сучасній глобальній спадщині УГКЦ, яке триває донині й потребує зцілення еклезіальних ран минулого.

Основою критичної реінтерпретації Замойського собору 1720 р. є коментоване видання діянь, постанов та інших актів собору мовою оригіналу (латинська (1724), «проста руська» (1744) і польська (1785)) та в перекладі на сучасну українську. «Діарій» Антонія (Завадського), «Устави синоду Замойського» (1744) і деякі декрети 1720 р. вводяться до наукового вжитку вперше. Для всіх, кого цікавить унійна традиція київського християнства та її досі дискусійний феномен – Замойський собор.

Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року, кн. 1: Діяння та постанови / упоряд. Р. Паранько, Іг. Скочиляс, Ір. Скочиляс. – Львів: Український католицький університет, 2021. – с + 804 с. – (Серія «Київське християнство», т. 23).