Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

24 жовтня в Українському католицькому Університеті відбулася зустріч з сином дисидента, борця за права людини, члена-засновника Української Гельсінкської Групи, генерала Петра Григоренка Андрієм Григоренком. Зустріч відбувалася в рамках урочистостей, що проходили у Львові з нагоди 100-річного ювілею легендарного радянського генерала, який кинув виклик комуністичній системі, за що був переслідуваний та пережив примусові „лікування” в радянських спеціалізованих психіатричних лікарнях.

Перший проректор УКУ, член Української Гельсінкської Групи, молодший побратим генерала Григоренка Мирослав Маринович розповів про деякі факти з біографії Петра Григоренка та поділився особистими спогадами про зустріч з цією неординарною людиною. Генерал пройшов шлях від людини, що щиро вірила в комуністичні ідеали та боролася з їх викривленнями на практиці, до самовідданого борця з системою. Учасник боїв на Далекому Сході та під час другої світової війни, кавалер різноманітних орденів СРСР, тобто ідеологічно надійна людина, генерал Григоренко в 1961 році виступив з пропозицією демократизації виборів, за що був звільнений з посади викладача та відправлений на службу з Москви на Далекий Схід. Його син, Андрій Григоренко дуже гордився вчинком свого батька в 1961 році, і з цього часу вважав його старшим другом. Як і батько, Андрій Григоренко пройшов шлях від комуністичного ідеалізму до усвідомлення злочинності системи. Він згадує, що генерал Григоренко, який був свідком Голодомору 1932-33 рр., до кінця життя мучився тим, що тоді не зміг зрозуміти масштаби цього злочину.

За діяльність в „Спілці відродження ленінізму” 1964 року був заарештований; проте ув’язнити бойового генерала КДБ не насмілилось, тому йому приписують божевілля та направляють на примусове лікування в психічну лікарню в Ленінграді. Після звільнення через генерал Григоренко займався проблематикою репресованих народів, особливо питанням повернення кримських татар на історичну батьківщину, та загалом підтримував дисидентські рухи. В 1969 знову арешт і психлікарня. В 1977 році подався на лікування до США, і влада СРСР скористалася цією нагодою, щоб позбавити Петра Григоренка громадянства. Пройшовши добровільну психіатричну експертизу, яка довела, що він абсолютно здоровий, генерал Григоренко показав світові, на які вчинки здатна радянська влада для приборкання непокірних.

У Сполучених Штатах Америки генерал Григоренко заснував закордонне представництво Української Гельсінкської Групи, яке стало неофіційним посольством вільної України, бо генерал зустрічався з представниками владних структур та громадських організацій. Саме завдяки його старанням перед назвою „Україна” в англійській мові зник означений артикль, і стало зрозуміло, що це країна, а не просто територія.

Похорон Петра Григоренка в Нью-Йорку був генеральським: його домовину несли українські ветерани, які колись воювали під прапорами різних армій та об’єдналися заради спільної справи держави