Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

14 грудня минає 20-та річниця з дня смерті блаженної пам’яті Патріарха Мирослава Івана Любачівського, предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви. Постать Патріарха Мирослава є знаковою в історії творення УКУ, адже саме його декретом інституційно була відновлена Львівська богословська академія (тепер – Український католицький університет).

У 1992 році з благословення Глави УГКЦ Верховного Архиєпископа Мирослава-Івана Кардинала Любачівського була створена комісія у справах відновлення Богословської академії. У 1994 році Львівський Синод єпископів проголосував за відновлення ЛБА. У вересні цього ж року Академія була офіційно відкрита, розпочавши нову історію нашого Університету та української освіти загалом.

«Кардинал Мирослав-Іван покладав велику надію на тих людей, які формували УКУ, і зокрема на владику Бориса Ґудзяка, – розповідає проректор УКУ із зовнішніх зв’язків, історик Олег Турій. – Рішення про відновлення стало своєрідним мандатом довіри до Богословської академії, яка пізніше трансформувалася в університет». 

Найважливішим, на думку історика, було те, що Церква в особі тодішнього предстоятеля виявила готовність сприяти розвитку освіти в Україні через створення незалежної, приватної освітньої інституції. «У цьому є великий позитив, що Церква взяла на себе функції створення інституцій, які мали змінювати Україну», – додає Олег Турій. 

Праця над відновленням Львівської богословської академії, на запрошення Патріарха Мирослава-Івана, була справжньою інтелектуальною і духовною пригодою, пригадує Президент УКУ, Архиєпископ і митрополита Філадельфійський владика Борис Ґудзяк: «Блаженніший Мирослав Іван останніми силами підтримував відновлену Львівську богословську академію, яка на початках мала безліч труднощів і викликів. Чи не останній його публічний виступ був у 1997 році у ЛБА на вул. Свєнціцького. У 1999-2000 роках він радо приймав перших випускників у себе, в митрополичих палатах, хоча вже й був зовсім кволий. Ми — викладачі, працівники, випускники, студенти — відчували його теплоту і любов».

Президент УКУ додає, що у пам’яті Патріарх Мирослав Іван кардинал Любачівський глибоко зафіксований його надійністю у стосунках, яка у критичних моментах важила набагато більше, аніж натхненне продумане слово: «Сьогодні не було б такого Українського католицького університету у Львові, якщо б у 90-их роках Патріарх не дав цьому проєктові початок, а його команді свого благословення, а в деяких випадках і захист, адже на початку було немало тих, які ставилися до перенесення ідея університету і її втілення у Львові зі скепсисом, нерозумінням чи навіть вороже». 

За словами владики Бориса Ґудзяка, Патріарх мав тверду непохитність в усьому, за що брався: «Він не хилився перед сильними світу цього — чи в Церкві, чи в суспільстві. Він по-простому і щиро приймав простих людей, до яких ми зі студентами належали. Тим, хто зараз захоплюється модерновими будівлями нового кампусу УКУ чи з повагою ставиться до інновацій в освіті, які Університет пропонує, варто звернутися до скромної постаті Патріарха Мирослава-Івана Любачівського — він повірив у нас, коли ще нічого не було, і висловив довіру, яка дозволила розправити крила. Результат цього тихого лідерства досі триває». 

Єднаймося у молитві за блаженної пам’яті Патріарха Мирослава Івана Любачівського.