Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

У вересні-грудні 2020 року в Українському католицькому університеті відбулися конкурси дослідницьких грантів із Наукового фонду на 2020–2021 академічний рік. Науково-педагогічні працівники Університету мали можливість подавати пропозиції на отримання грантів із факультетських кошиків та кошика «Наукового замовлення Університету».

За результатами конкурсу та незалежної експертизи, гранти з кошика«Наукового замовлення Університету» здобули два проєкти:

– «Переосмислюючи традицію: травматична памʼять та сучасна інтерпретація богословської й культурної спадщини Замойського собору 1720 р.», керівник – д-р богослов’я Тарас Шманько.

– «Образ(и) Митрополита Андрея Шептицького в історіографії та публіцистиці української еміграції (1944–1984 рр.)», керівник – д-р істор. наук, проф. Вадим Ададуров.

Обидва проєкти мають міждисциплінарну складову та залучають до участі викладачів із різних факультетів (Гуманітарного та Філософсько-богословського) та передбачають проведення досліджень, підсумками яких стане публікація монографії. Учасниками проєктів аспіранти УКУ й  молоді науковці, які недавно захистили дисертаційні дослідження.

Як пояснює керівниця науково-організаційного відділу Маріанна Пиріг, в Українському католицькому університеті наукові дослідження є важливою складовою формування його етосу як відкритої академічної спільноти, яка служить Церкві, українському суспільству й ширшому загалові. «Тож наукові дослідження мають бути якісними і відповідати високим міжнародним стандартам».

«Наукове замовлення Університету» визначається місією УКУ й орієнтоване на реалізацію стратегічних завдань університету та досягнення якісних наукових результатів. Через інструмент наукового замовлення Університет визначає пріоритетні дослідницькі завдання на академічній рік, серед яких: 

1. Спадщина митр. Андрея Шептицького та її значення в сучасності

2. Історії, що зцілюють рани минулого

3. Святість людського життя та етична природа людських справ

4. Богословські відповіді на глобальні технологічні, екологічні та етичні виклики

5. Ad fontes

Виклики справедливості – питання правосуддя, знедолених, маргіналізованих і бідності

Детальніше про проєкти:

«Переосмислюючи традицію: травматична памʼять та сучасна інтерпретація богословської й культурної спадщини Замойського собору 1720 р.».

Учасники проєкту: Іван Альмес, старший викладач, к.і.н., кафедра історії, Центр релігійної культури; Дарія Сироїд, доцентка, кафедра філології, канд. філ. наук; Михайло Тупиця, аспірант, магістр історії, кафедра історії; Тарас Шманько, завідувач кафедри літургійних наук ФБФ УКУ, доктор богослов’я.

Ідея та контекстуалізація. 300 років тому відбувся Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви, другий в її історії від часів проголошення Берестейської унії. Собор розробив масштабну програму реформ, що згодом визначала ідентичність унійних спільнот у Центрально-Східній Європі та опосередковано впливала на православних. У модерну добу спадщина Замостя перетворилася на важливу складову еклезіальної памʼяті греко-католиків. Вона також увійшла у публічний суспільний дискурс, ставши елементом історичної й культурної памʼяті та водночас засобом інструменталізації в «цивілізаційних дискусіях» і «культурних війнах». «Візантійський поворот» Андрея Шептицького актуалізував «білу» (традиціоналістську) й «унійну» (модерністичну), а Другий Ватиканський собор і патріархальний рух − «чорну» (деконструкційну) легенди Замостя. Всі ці наративи стали дискурсивними в незалежній Україні, призвівши до реабілітації давніх та появи нових легенд і міфів.

Актуальність. Із затвердженням у 1990 р. Кодексу канонів східних католицьких церков, де адаптовано майже 150 правил собору 1720 р., замойські постанови набули глобального виміру, досі залишаючись актуальним для УГКЦ. Тож як в Україні, так і за її межами існує еклезіальний запит на критичне наукове дослідження богословських і канонічних джерел Замойського собору. Водночас назріла необхідність переосмислення місця і ролі Унійної Церкви в історії й культурі як України, так і всього регіону Центрально-Східної Європи, що потребує конструювання контекстуального наративу про Замойський собор 1720 р. Досі памʼять про Замостя залишається незагоєною «раною минулого» для греко-католиків і православних, що потребує зцілення.

Мета. Критичне міждисциплінарне дослідження спадщини Замойського собору та представлення його результатів ширшій академічній і церковній спільноті України й світу.

Завдання:

1) опрацювання корпусу джерел про Замойський собор, їхня публікація мовою оригіналу та в перекладі на сучасну українську;

2) написання колективної монографії;

3) проведення двох наукових конференцій (загальнонаціональної та міжнародної) і серії семінарів в УКУ;

4) представлення практичних напрацювань і рекомендацій Синоду Єпископів УГКЦ;

5) започаткування ширшої наукової дискусії про «Українське XVIII століття» й місце в ньому Унійної Церкви;

6) імплементація результатів проєкту в навчальний процес.

Rethinking of Tradition: Traumatic Memory and Contemporary Interpretation of Theological and Cultural Heritage of the Zamostia (Zamość) Council

The idea and context. In 1720, 300 years ago, the Council of Ruthenian Uniate Church was held at Zamość (Zamostia). It should be emphasized that it was only the second Council after the Union of Brest (Berestia) in the history of the mentioned Church. The Council induced a large-scale reform program that determined further the identity of the Uniate communities in Central-Eastern Europe and indirectly influenced the Orthodox as well. It’s worth noting that the heritage of Zamość Council transformed into an essential part of the ecclesiastical memory of Greek Catholics in modern times. Moreover, it has integrated as well as within public discourse as an imperative component of the historical and cultural memories, simultaneously it has been instrumentalized mostly by scholars at socalled “civilizational discussions” and “cultural wars”. For instance, the “byzantine turn” by Andrei Sheptytsky insisted on the “white” (“traditionalist”) and “Uniate” (“modern”) models of Zamość’ legend. On the contrary, the Second Vatican Council and movement for patriarchy in the Uniate Church underlined the “black” (deconstructive) one. Consequently, all of the mentioned narratives became discursive in contemporary Ukraine, and they led to the rehabilitation of the old and promote the appearance of the new legends and myths.

The relevance of research. It’s noticeable that the Code of Canons of the Eastern Catholic Churches from 1990 adapted almost 150 of the rules of Zamość Council 1720. It can be reasonably contended that Acts of Zamość should be studied in the wider context and they are strongly actual for the contemporary Ukrainian Greek Catholic Church. That is why the Church needs a new interpretation of the Acts of Zamość, which will be achievable after scholar and critical research of theological and canonical sources of the Council preserved in Ukraine and beyond (see App.1). In this case, the mentioned interpretation should include a new narrative about the Zamość Council 1720, which will reinterpret the place and role of the Uniate Church in the history not only of Ukraine but of Central-Eastern Europe as well. This is because the memory of the Zamość Council remains an “unhealed wound of the past” for Greek Catholic and Orthodox that needs to be healed.

The research project aims are to make an interdisciplinary study of the Zamość Council heritage and to present its results to the international academic community and Churches in Ukraine.

Objectives:

1) to investigate and to publish the primary sources and their translation into modern Ukrainian;

2) to write the collective monograph;

3) to hold two scholar conferences including the international one and to organize a few scholar seminars at UCU;

4) to present the practical developments and recommendations about Zamość Council to Synod of Bishops of the UGCC;

5) to promote a broader discussion about the mission of the Uniate Church within “Ukrainian 18th century”;

6) to implement the project results into the courses at UCU.

«Образ(и) Митрополита Андрея Шептицького в історіографії та публіцистиці української еміграції (1944–1984 рр.)».

Учасники проекту: Вадим Ададуров, професор, доктор історичних наук, кафедра історії УКУ; Анатолій Бабинський, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ; Олександр Зайцев, професор, доктор історичних наук, кафедра історії УКУ.

Мета проєкту полягає в комплексному і, водночас, зосередженому на різних жанрах історичної нарації дослідженні контексту, змісту та ідеологічних сенсів текстуального проєктування в українській діаспорі життєвої постави, поведінкових моделей і головних ідей митрополита Андрея. Об’єктом дослідження є оповіді українських авторів на еміграції про Андрея Шептицького, створені цими нараціями образи митрополита та їхній вплив на ідентичності діаспорян.

Завдання:

1. Відстеженні формування і розвитку образу митрополита в українській діаспорній публіцистиці. Це завдання передбачає огляд дискусій між різними групами емігрантів, боротьби інтелектуальних позицій щодо висвітлення постаті Андрея Шептицького, реакцій на публікації про митрополита в інтелектуальних мережах, політичних фракціях та на шпальтах їхніх періодичних органів.

2. З’ясуванні закономірностей та особливостей висвітлення постаті покійного митрополита в історичних дослідженнях. У ракурсі дослідження опиниться взаємодія історіографії, як сфери професійного історіописання, з агіографічним підходом до постаті митрополита, а також з ідеологією та політикою.

3. Осмисленні впливу створюваних в українських середовищах образів митрополита на автохтонні середовища. У цьому контексті особливо важлива книга Ілька Борщака, яка спричинилася до переоцінки сформованого під час Другої світової війни у Західній Європі образу українця як пронімецького колаборанта.

Завдяки таким працям, постать покійного митрополита стала прикладом українського духовного лідера всесвітнього значення, який мовою культурних сенсів вписував Україну в європейський дискурс і соціальну уяву Заходу про Східну Європу.

The Image(s) of Metropolitan Andrei Sheptytsky in the Historiography and Journalism of the Ukrainian Emigration, 1944–1984

The purpose of the project is a comprehensive study, at the same time focused on different genres of historical narrative, of the context, content, and ideological meanings of textual projection of the life, behavioural models, and main ideas of Metropolitan Andrei in the Ukrainian diaspora. The subject of the research covers the narratives of Ukrainian émigré authors about Andrei Sheptytsky, the images of the metropolitan created by these narratives, and their influence on the identities of diaspora Ukrainians.

The objectives of the project are:

1. Tracking the formation and development of the image of the Metropolitan in the Ukrainian diaspora journalism. This task includes a review of discussions between different groups of emigrants, the struggle of intellectual positions concerning the figure of Andrei Sheptytsky, reactions to publications about the Metropolitan in intellectual networks, political factions and their periodicals.

2. Clarification of patterns and features of coverage of the figure of the late Metropolitan in historical research. The focus of the study will be on the interaction of the professional historiography with the hagiographic approach to the Metropolitan, as well as with ideology and politics.

3. Understanding the influence of the Metropolitan images created in Ukrainian milieux on autochthonous environments. Elie Borschak’s book is especially important in this context. It led to a reassessment of the image of the Ukrainian as a pro-German collaborator formed during the Second World War in Western Europe.

Thanks to such works, the figure of the late Metropolitan became an example of a Ukrainian spiritual leader of world significance, who, using the language of cultural meanings, inscribed Ukraine in the European discourse and social imagination of the West about Eastern Europe.