Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Треба мати візію, якою повинна бути об’єднана Церква. Це колосальне завдання, за яке екуменісти останні 50 років не мали відваги взятися. Така Церква, з одного боку, мала б бути цілковито об’єднана у вірі,  а з іншого – у своїх богословських заложеннях вона не повинна ставити перешкод для об’єднання. Таку думку висловив єпископ-емерит УГКЦ Любомир (Гузар) у аудіозверненні до учасників наукового семінару «Еклезіальна ідентичність та екуменічна місія УГКЦ на початку ІІІ тисячоліття».

Науковий семінар в УКУ, за словами ректора владики Бориса (Ґудзяка), це спроба Університету вшанувати Блаженнішого Любомира з нагоди його 80-ліття: «Це розмова навколо богословської та еклезіальної спадщини нашого патріарха, який протягом 15 років ділився з Церквою та Україною проникливою думкою і дуже своєрідним стилем церковної місії. Господь нашу Церкву благословить уже 112 років, бо ми мали і маємо особливий провід, роль якого лише починаємо пізнавати», – вважає єпископ.

У аудіозверненні до учасників конференції владика Любомир (Гузар) пригадав слова Блаженного папи Івана Павла ІІ, який назвав УГКЦ «екуменічною лабораторією». Як зазначив Блаженніший Любомир, Українська Греко-Католицька Церква перебуває на перетині двох культур, із цього випливає її завдання: «Ми повинні робити те, що, правдоподібно, не може зробити ніхто інший – допомогти Заходові та Сходові один одного краще пізнати. Нам треба завдати собі труду пізнати богословське мислення Сходу і Заходу, бо у вірі, як такій, різниці нема. Є різниця у богословському баченні, яке наші предки зробили підставою роз’єднання, щоб оправдати те, як далеко вони один від одного. Якщо ми застановимося і пізнаємо способи богословського мислення, то побачимо що не все так трагічно».

На думку Блаженнішого, якщо йдеться про візію практичної єдності, то це заторкає надважливу справу сопричастя. «Ми боїмося сопричастя, бо не знаємо, що воно таке. Тому треба зрозуміти його і представити на Сході та Заході як справжню екуменічну розв’язку. Дорога до здійснення єдності – це коли кожна сторона буде почувати себе цілковито рівноправною», – наголосив єпископ-емерит.

Проректор УКУ, історик Олег Турій, досліджуючи вчення Блаженнішого Любомира, пропонує такий алгоритм для визначення історії – пізнаємо минуле, аби розуміти ким ми є і визначати, куди рухатися далі: ««В усій історичній спадщині Церкви Христової в Україні Блаженніший Любомир виділяє кілька тем, які мають особливе значення для окреслення сучасної ідентичності Церкви та визначення її завдань для майбутнього – традиція Київського християнства,  унійна ідея, свідчення мучеників та ісповідників віри».

Підсумовуючи дискусію під час конференції владика Гліб (Лончина) наголосив: «За останні 112 років нашими провідниками були велетні духу. Вони троє подали цей алгоритм – студіювати історію, аби пізнати ким ми є, щоб не лише не повторювати помилок минулого, а й могти розвиватися. Наше завдання вивчати їхню спадщину і на цій основі будувати та іти далі».

Доповідачами на конференції також стали о. д-р Мирон Бендик та Павло Смицнюк, які представили еклезіологічну та екуменічну перспективи місії УГКЦ на початку ІІІ тисячоліття. Дискутантами були диякон о. д-р Михайло Димид, о. д-р Юрій Саквук.

ФОТОрепортаж

 [youtube]http://youtu.be/vJgTXviH68M[/youtube]

Прес-служба УКУ

—