Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Церквою ми започатковуємо будівництво цілого комплексу споруд студентського містечка УКУ. І власне це є виявом нашого підходу: у всьому першим є Бог, в наших мріях, планах і в реалізації наших намірів. Будівництво містечка триватиме кілька років. Але якщо поряд буде йти впорядковане, розмірене вічністю життя Церкви, якщо будуть засилатися молитви про благословення і допомогу, якщо попри голосну працю екскаватора буде тривати хоч і тиха та в певному сенсі краще почута молитва, навіть попри традиційний поспіх на будівельному майданчику ми осягнемо добрі цілі. Хоч і виглядає, що ми так багато праці докладаємо, щоб зводити будинки, все ж наші головні цілі у людях, які дають цим будинкам життя, і в Бозі, який дає життя людям.

Нас часто запитують, навіщо у такому порівняно невеликому місті Львові, де вже і без того так багато навчальних закладів, будувати ще одне університетське студентське містечко. Нам дійсно не йдеться про ще один університет у Львові, нам йдеться фактично про перший католицький університет не лише в Україні, але у всьому пострадянському просторі. Якщо таким чином бачити нашу арифметику, виявиться, що усе те, що ми робимо, над чим працюємо – це капля у морі. Потреба добротної освіти, яку від століть забезпечують католицькі університети в цілому світі, в Україні надзвичайно велика. Це зокрема видно на тлі тої кризи, яку ми спостерігаємо в сучасній українській дійсності, по суті – кризи гуманітарної: люди мають досвід, мають знання, але бачимо, що ані одне, ані друге, ані обоє разом не дають очікуваного результату. Причина цього також і в системі університетської освіти. Наші університети дають знання, але не дають вирозуміння того, в чому сенс їх примінення.
Aбсолютна більшість університетів, зокрема в Європі, були започатковані Католицькою Церквою через посередництво ордену єзуїтів, домінікан чи францискан. Тому традиційно університетська освіта будувалася на розуміннi людини як творіння Божого, як особи, яка продовжує діло Творця. Сучасна освіта в Україні будується насамперед на розумінні людини, як істоти споживаючої. В Україні цей підхід значно підсилений багатьма факторами, які тягнуться ще від радянського часу. Тому незважаючи на велику кількість людей із вищою освітою ми спостерігаємо величезну прогалину гуманітарного мислення в сучасному українському суспільстві. Для Українського Католицького Університету ця прогалина є реальним викликом, на який ми шукаємо відповідь. Наразі наш Університет є доволі маленьким і ще не достатньо впливовим. Але щоб мати вплив на того Голіафа – українську систему вищої освіти в Україні, нам потрібні нові викладачі, нові факультети, нові кафедри, нові студенти, для цього нам потрібне фізичне місце для праці.
Великий комплекс будівель Львівської духовної семінарії Святого Духа, будинок Філософсько-богословського факультету на Хуторівці, будинок Гуманітарного факультету на вул. Свєнціцького творять вже цілий комплекс освітніх закладів, в яких формування студентів та семінаристів відбувається згідно до вимог католицької освіти. Результати нашої багатолітньої праці є очевидні: налагоджуються апостоляти у лікарнях, сиротинцях, тюрмах, наші випускники активізують українські медіа, українські бізнес тощо. Цим студентським містечком, цілим простором студентського життя, який ми закладаємо фактом посвячення нової дерев’яної церкви – ми робимо крок у сферу, яка до тепер була досить слабо розвинута – апостолят серед студентів Львова. Іншими словами ми сподіваємося, що ця церква, а в майбутньому ціле студентське містечко УКУ, притягатиме студентів інших вишів Львова. Ця церква, студентське містечко УКУ по вул. Стрийській має стати лабораторією, яким чином, в яких напрямках має розвиватися студентський апостолят в цілому.

О. Д-р Богдан Прах, професор УКУ, колишній ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа