Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

22 січня виповнюється 100 років із дня проголошення в Києві об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в одну державу. Цей день увійшов в нашу історію як День Соборності України. Цьогоріч святкування 100-го ювілею буде проходити під гаслом «Разом з власної волі з 1919 року».

В Українському католицькому університеті навчаються студенти з різних міст України, з різноманітних осередків й, звісно, з відмінними зацікавленнями. Тому, до Дня Соборності студенти магістерської програми з історії УКУ, Соломію Розлуцьку (Львів) та Івана Жадана (Харків), розповідли про відмінності між студентами з різних куточків України та про їхнє ставлення до Акту Злуки 1919 року.

Наскільки теми українського регіоналізму, різноманітності і соборності присутні і обговорюються у сучасній студентській спільноті?

С.Р.: Цікаво, що ця тема досить часто фігурує у наших повсякденних розмовах, і йдеться навіть не про розрізнення між Сходом і Заходом, але також про культурні відмінності між жителями Закарпаття і Галичини, що найбільш яскраво проявляється у сімейних та святкових традиціях (відмінність у традиційній кухні, діалектизмах тощо). Окрім цього, ця різноманітність обговорюється на рівні ментальних особливостей кожного регіону. Наприклад, я неодноразово помічала, що вихідці зі Східної України є більш прямолінійними та категоричними у своїх судженнях, на відміну від представників Західної України.

І. Ж.: Про абстрактну категорію сучасної студентської спільноти судити важко, оскільки випадок УКУ не є сприятливим для репрезентативної вибірки в силу специфіки локального мультикультуралізму. Проте, аспекти регіональних відмінностей у даному випадку обговорюються доволі часто.

Що для тебе означає соборність?

С.Р.: Для більшості сучасного суспільства, цей термін асоціюється зі сферою сакрального, чогось, що пов’язане з церковною єдністю. Натомість для мене, цей термін, дедалі частіше, набуває політичного забарвлення. Тут також йдеться про єдність, яка, однак, є значно ширшою за церковну, адже передбачає залучення до цієї єдності представників інших соціальних чи релігійних груп.

І.Ж.: Одна з культивованих категорій в українському дискурсі, яка, проте, в концептуальному відношенні важить немало.

Чи варто пам’ятати про День Соборності, і якщо так, то чому?

С.Р.: Гадаю, що це свято є/повинно бути чи не найважливішим днем пам’яті для сучасного українця. Акт Злуки 1919 р. вважаю першою офіційною подією, яка возз’єднала Схід і Захід України після довготривалого поділу. Важливим цей день є і тому, що нагадує нам про те, що незважаючи на регіональні відмінності, ми залишаємось громадянами однієї країни та несемо рівну відповідальність за її теперішнє та майбутнє.

І.Ж.: Варто, але поза спекулятивно-агітаційним виміром. Чому? Вважаю, що це очевидно.

Чи плануєш ти брати участь у святкування 100-ї річниці Акту Злуки?

С.Р.: На жаль, через свою навчальну програму, я не зможу фізично долучитись до святкування Дня Соборності, проте кожного року, у цей день, у нашій сім’ї прийнято прикрашати зовнішній фасад будинку українською національною символікою. Звісно, такі заходи аж ніяк не можуть замінити безпосередню участь у святкуванні, поряд з цим вони демонструють свого солідарність з ідеєю єдності українського народу.

І.Ж.: Наразі не маю такого наміру.

Підготувала Оля Гнип, студентка програми з Історії УКУ