Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Потрібно розуміти, що всі нафтогазові потоки є для Заходу середньостроковими рішеннями. Зелені ініціативи все більше будуть тиснути на національні уряди. Перспективно від країн-заправок з легкістю відмовляться. Але то буде потім, а зараз – є зараз.

США та Німеччина 21 липня домовилися про завершення будівництва російського газопроводу «Північний потік-2». Німеччина має використовувати всі засоби впливу для того, щоб продовжити угоди з Росією про транзит газу через Україну на 10 років. Водночас США не будуть запроваджувати санкції проти компанії Nord Stream 2. Як розцінювати ці домовленості, що робити Україні і чому рішення про Україну ухвалили без неї, розповідає кандидат політичних наук Дмитро Шеренговський.

Після опублікованої спільної заяви США та Німеччини щодо Північного потоку, українським інформаційним простором вчергове поширилася хвиля звинувачень у зраді. Так, ми вміємо емоційно реагувати на результати. Так, ця позиція партнерів виглядала як розмова про Україну без України, хоч не будемо кривити душою – консультації з того приводу постійно відбувалися. То ж що ми пропустили і що потрібно робити?

Будь-яка політика – це питання аналізу і управління. Питання, чи були добре прораховані реальні наші втрати від проекту Nord Stream 2 і реальні вигоди інших сторін? Відчуття, що комплексного аналізу не було. Бо якби був, то було б і розуміння? чи є в нас реальні можливості вплинути на проект і які вони є? Не абстрактно, а конкретно – 1,2,3. Тобто? виписується область допустимих рішень та прораховуються їхні альтернативні варіанти. Є така методологія в управлінні та переговорах як BATNA (англ. Best alternatives to negotiated agreements)

Якщо є реальні можливості, тоді що нам коштує їх зреалізувати? Якщо нема, то чи можна вкласти питання Північного потоку у ширший пакет питань? Можливо, вартувало залучати інші сторони. Наприклад, Польща виявилися дуже добрим і послідовним союзником. Таке залучення вимагало більшої уважності до польських інтересів, але це вже розмови про ціну питання. Суть в тому, що всі ці умови та наслідки прораховуються.

Таким є внутрішній бік ситуації, але є ще й зовнішній. США поставили ставку на великі країни щодо стримування Китаю – на ту ж Німеччину, наприклад. І важко не погодитися із ними у підборі стратегічних партнерів, які мають подібні інтереси, подібну культуру управління, цінностей та прийняття рішень. Чи Україна демонструє ту ж культуру настільки, щоб партнеритися в протистоянні із нами, а не з Німеччиною – ще то питання, на яке потрібно чесно відповісти.

Як потрібно чесно визнати, що така гра з боку США дуже ризикована – вдасться, або ні. Менші країни рано чи пізно опиняться у стані вибору – або китайські гроші, або американський тиск (подібне в України вже же було і не раз). У таких ситуаціях часто грає чинник урядів: якщо будуть вони корумповані, китайці своє візьмуть, якщо будуть вони малого розуму – спробують сісти на шпагат і торгуватися, поки не втратять все. Так чи інакше, прийдеться потім гасити антизахідні налаштування, безумні ідеї, та конспірологію, що на фоні зростання популістів ще буде тим завданням.

Але очевидно США оцінюють свій ресурс і йдуть «меншою бідою». І це також треба розуміти і враховувати, всіма силами показуючи, що ми нормальні, ми маємо запаси стійкості, ми – не корумпована і відстала країна, ми вміємо приймати важкі рішення, думати стратегічно і тримати удар. В нас такі ж цінності і такі ж турботи, як у Західних країн, а тому ми такі ж стейкголдери питання протистояння із Китаєм та енергетичної безпеки ЄС, що й Німеччина. Однак це доводиться не пустими словами чи обіцянками, а конкретними вчинками, зокрема внутрішніми реформуваннями, прогнозованістю, докладанням в міжнародну безпеку.

Разом із тим, потрібно розуміти, що всі нафтогазові потоки є для Заходу середньостроковими рішеннями. Зелені ініціативи все більше будуть тиснути на національні уряди. Зелений Курс ЄС все більше стає нормативним для урядів країн-членів із  конкретними датами, показниками та вимогами. Перспективно від країн-заправок з легкістю відмовляться. Але то буде потім, а зараз – є зараз.

Більше того, і в Німеччині все може перевернутися. Після нещодавних повеней зелені можуть набрати підтримку, а ХДС втратити. Після виборів може сформуватися коаліція на чолі із зеленими, які цілком можуть поставити питання майбутнього проєкту Північного потоку, подібно як Байден зупинив будівництво Keystone XL в США.

Чи відбудеться таке – питання ймовірностей. Та чи враховуємо ми їх, чи робимо тактичні поправки в своїй стратегії щодо Північного потоку? І чи є в нас стратегія, що виходить ширше за галасливі фрази. Велика політика вимагає рахунків, прагматики, аргументів і вміння домовлятися.

Цими днями триває активна кампанія для вступників в університети. І ми вимагаємо від абітурієнтів гарне здане ЗНО? А чи здамо ми самі тест на готовність до великої політики?

Автор: Дмитро Шеренговський, заступник проректора з навчання, викладання та міжнародної діяльності УКУ

Джерело: «Твоє місто»