Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

«Маленьким внеском у діло єдності Христової Церкви» є виставка ікон під назвою «Да всі єдино будуть», яку з ініціативи Інституту екуменічних студій УКУ та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького урочисто відкрили 1 червня. Так її охарактеризувала автор львівських ікон, представлених тут, талановитий іконописець Іванка Крип’якевич-Димид. На виставці також репрезентовано ікони з південної України. Їх привезли учні миколаївської майстерні «Небо на землі» на чолі з керівником о. Сергієм Павелком та о. Андрієм Окуневим. За словами о. Сергія, це перша виставка, де разом представлені вірні Православної та Греко-Католицької Церкви.

Привітати митців та ініціаторів першої екуменічної виставки прийшли ректор УКУ отець-доктор Борис Ґудзяк, керівництво Інституту екуменічних студій, хористи УКУ, представники міської влади, професори Львівської академії мистецтв, випускницею якої є Іванка Крип’якевич-Димид, та всі, кому небайдуже сакральне мистецтво. О. д-р Борис Ґудзяк зазначив, що Іванка Крип’якевич-Димид є невід’ємною частинкою каплиці УКУ, де вона молиться і пише свої ікони, живим утіленням «аристократизму духу й шляхетності», успадкованих від славного священичого роду Цегельських. Завдяки її праці Львів став місцем зустрічі двох частин України, які мають спільне розуміння богоспілкування – через ікону. «Пропозиція миколаївців зробити спільну виставку у Львові – це великий крок до об’єднання, – сказав ієромонах Севастьян Дмитрух, голова Комісії сакрального мистецтва Львівської Архієпархії УГКЦ. – Нас єднає ікона, обов’язок і Батьківщина».

Про різну інтерпретацію ікон заходом і півднем України на прикладі експонатів виставки говорив професор Львівської Національної академії мистецтв Володимир Овсійчук. Ікони Іванки Крип’якевич- Димид, написані через призму жіночого серця, є відображенням віх історії українського народу. «Ми мали такі оргії сліз і мук, що це не могло не відобразитися у «Розп’ятті» Іванки, але воно сповнене не страждань, а світлою перемогою». Ікони півдня, вважає він, є тим пробудженням, яке треба вітати. «На виставці молоді митці побачили, якою є українська ікона, бо поки що в їхньому доробку відчутне наслідування грецької, французької, російської. Їм ще треба її обжити, але це крок до самостійності, незалежності від спадку, який лишила їм історія».

«Да всі єдино будуть» – мета, яку поставила перед собою Іванка Крип’якевич-Димид, плануючи виставку: «Ми прагнемо єдності у родинах, суспільстві, Церкві. Тужимо, коли її нема. Але подивімося на небо, «де вже перебуває більшість Христової Церкви». Єдності досягнуто кров’ю мучеників. Наша виставка – підтвердження цьому».