Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Зустріччю студентів і журналістів-практиків з відомим журналістом Вахтангом Кіпіані Український католицький університет розпочав «сезон» щомісячних тренінгів, котрі мають на меті покращити розуміння сучасного медіаринку в Україні і викликів, які перед ним постали. Основне, на що прагнув звернути увагу Вахтанг Кіпіані – це українська самвидавна журналістика, котра, на його думку, не здобула належного зацікавлення серед істориків преси. «Історія української журналістики останніх 20 років не написана, отже, її просто немає», – зазначив В.Кіпіані

Вахтанг Кіпіані вважає, що історія власне української журналістики розпочалася у другій половині 80-х років ХХ століття, у часи перебудови. Тоді безцензурна преса замінила радянську журналістику. Якщо порівнювати самвидавні газети із теперішніми, то різниці у тиражах не було. А от вплив на свідомість вони справляли набагато більший. Особливо тим, що готували людей до демократичних змін, а відтак створювали надійну платформу для незалежності. За словами журналіста, цікаво, що за кількістю самвидавної преси Україна займала друге місце в СРСР. Від 1989 до 1991 року в Україні було видано 1200 найменувань преси (тобто приблизно 400 газет на рік). Це свідчить насамперед про потужний інтелектуальний та культурний розвій української інтелігенції. «Тому немає підстав стверджувати, що незалежність і свобода нам даровані. Це не воля випадку, ми незалежність вибороли самі», – впевнений Вахтанг Кіпіані. Головний акцент сьогоднішньої зустрічі – Україна не шанує доробку відомих людей. Це, на думку В.Кіпіані, стосується не лише преси самвидаву.