Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Владика Венедикт (Алексійчук) – єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, колишній ієромонах студійського уставу – зустрівся з підприємцями у Львівській бізнес-школі УКУ. Про те, як і куди ми інвестуємо своє життя управлінці мали нагоду замислитись під час зустрічі. Подаємо кілька цікавих тез від владики.

Наше життя – єдине, унікальне і неповторне. А ми живемо так, немов би писали чорновик, а життя одне – і на чистовик його не перепишеш. Час нам подарований. Якби ми сприймали кожну мить як унікальну, як би могло змінитися наше життя?

Ми потребуємо середовища, бо впливаємо одні на одних і є цінними одні для одних. Ми є плодом обставин, у яких живемо, що читаємо, з ким спілкуємося.

Що є  гріхом? – Коли ми неправильно інвестували себе і свій час.

У людському організмі немає найважливішого органу. Феномен кожного в тому, що він працює на інші органи. Відповідно, немає важливої чи неважливої миті. Усвідомте, що на те місце, де ви є, вас поставив Господь.

У Бога немає дітей чи пасинків, у Бога  усі – любі діти. Чи ми свідомі, хто є наш Батько?

Усі ми, у більшій чи меншій мірі, маємо власне почуття меншовартості. Ми не віримо, що на щось здатні, спосібні. Наша проблема – ми живемо стереотипами. Будь “мертвим” до того, що тебе хвалять і до того, що тебе критикують. Погляньте на наше життя – хтось щось сказав і ми оправдовуємося або пишаємося. Ми залежні від того, аби нас визнавали, а не бачимо цінності самі в собі. Якщо нам важко бути самим собою, значить нам нецікаво бути самим собою, ми не цікаві собі, бо не пізнали себе.  Це пошесть нашого часу, нашого покоління. Важливо призупинятись і знаходити час, аби побути наодинці з собою.

Маємо вміти насичуватись тим, що Бог послав нам у цю мить. Є тільки тут і зараз: минуле нам не належить, майбутнє нам не належить – нам належить сучасне. Яка найважливіша людина у твоєму житті? – Та, яка зараз поруч тебе. Яка найважливіша справа у твоєму житті? – Та, яку робимо тепер.

Залишіть все  – нічого не завалиться. Призупиніться, і подивіться куди ви інвестуєте свій час.

Якщо вам сказати, що ви проживете лише місяць – якби ви його прожили? А я вам кажу, цей місяць, який ви проживете є останній у своєму роді та унікальний.

Тримайте свої очі широко відкритими, придивляйтесь до людей, до подій. Ми завжди маємо, чим поділитися з іншими: не тільки грішми, а любов’ю, увагою. Якщо ми будемо уважні до когось, то інші будуть уважні до нас.

Бог зі своєї любові дав мені моє життя, дав мені найкращі обставини. Він очікує, аби я щось зробив. Майте відвагу щось робити, робіть, що можете. І в житті святих були невдачі та помилки, але їхнє життя показує, як вони крок за кроком, методично правильно використовували відведений їм час.

Не питайте себе, чому так сталось? Бо ми не можемо зі свого суб’єктивного погляду зрозуміти усього. Запитайте себе –  для чого це сталось: що Бог хоче мені через це сказати, чого очікує від мене у цій ситуації? Життя набираємо іншого сенсу, коли бачимо Бога за усім.

І у бізнесі, і у християнському житті важлива ревність – ти мусиш “горіти”. Тільки інвестуючи у щось, ти можеш очікувати на прибуток.

Я не вірю у досконалих лідерів, не вірю, бо ніколи таких не бачив. Кожен має певні сильні сторони, але успіх одного – це заслуга цілої команди. Це ціла динаміка стосунків.

Цінності завжди дають можливості взаємопідтримати та допомогти, підставити колезі плече, а не ножа.

І на останок маленька історія від владики про цінності:

Якось маленький хлопчик підійшов до свого тата і запитав:
– Тату, а скільки ти отримуєш за годину роботи?
– 10 доларів, – відповів батько.
За кілька хвилин син повернувся з 10 доларами і сказав: «Тату, а чи міг би ти зі мною побути наступну годину?».

Джерело: LvBS