Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

17 жовтня в Українському Католицькому Університеті відбулася чергова лекція в рамках міждисциплінарного семінару «Обрії науки», що його проводять спільно гуманітарний факультет УКУ та Львівський Національний університет імені Івана Франка. Лекцію на тему «Медіа-екологія: марксизм навиворіт чи філософія інформаційної ери?» прочитав професор кафедри радіомовлення і телебачення ЛНУ д-р Борис Потятиник.

Медіа-екологія – це різновид медіа-філософії, яка намагається простежити вплив медійних технологій на психіку, культуру й суспільний устрій. Вона поширена здебільшого на теренах Північної Америки, в Нідерландах і на території Східної Європи. Основне питання, яке ставить перед собою ця галузь досліджень: що зробили з людством такі винаходи, як писемність, друкарський верстат, телебачення, Інтернет? І чи можна передбачити особливості цього впливу в майбутньому?

Як розповів д-р Потятиник, основоположником медіа-екології є Гарольд Інніс – історик, соціолог, економіст, який у першій половині ХХ століття вперше висловив ідею про вплив медіа-технологій на суспільство. Вчений, зокрема, намагався прослідкувати взаємозв’язок між медіа-технологіями та розквітом і занепадом великих імперій.

Ідеї Інніса про взаємний вплив медіа-технологій та соціуму розвинув його учень – професор Герберт Маршал Маклюген, який у 60-х роках ХХ століття здобув визнання своїми працями «The Medium is the Massage» та «The Gutenberg Galaxy». Основним науковим аргументом Маклюгена була думка про те, що сума повідомлень, які суспільство отримує через певні засоби масової інформації, створює цілком новий дискурс у цьому суспільстві. Сама поява якогось медіума (засобу, з допомогою якого людство комунікує), часто дуже різко змінює життя цього суспільства, як, наприклад, сталося, коли було винайдено письмо чи друкарський верстат. Сучасний світ, на думку, професора Потятиника, мав змогу переконатися в цьому на прикладі Інтернету, який, з одного боку, надзвичайно розширив можливості доступу до інформації, оперативного її отримання, з іншого – обмежує живий контакт між людьми, сприяє подальшій індивідуалізації.

Вплив на людську свідомість таких невід’ємних атрибутів сучасного світу, як годинник та телебачення, досліджували відповідно Льюїс Мемфорд та Нейл Постмен. Обидва вчені доходять до висновку, що ці речі, метою яких початково було служити людині, поступово, так би мовити, змушують її служити собі.

Лекцію завершила жвава дискусія учасників, які спробували розглянути процеси розвитку сучасних мас-медіа й, зокрема, Інтернету, в Україні крізь призму поглядів медіа-екології.