Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Соломія Леньо – молода львівська винахідниця у свої 16 років розробила прилад, який аналізує кардіограми і миттєво ставить діагноз.  Із своїм винаходом вона потрапила на міжнародний конкурс Intel ISEF та отримала спеціальний приз від короля Саудівської Аравії. Попри те, що Соломії пропонували навчатися в найвідоміших університетах світу вона вибрала для себе Український католицький університет.

Розкажи, коли ти почала займатися розробкою винаходів?

Створювати винаходи я почала ще зі шкільних років. Ще змалку я читала науково-популярні журнали, зокрема – «Колосок». На його перших сторінках друкували новини про різні цікавинки із світу науки і про відомих лауреатів Нобелівської премії. Мене почав цікавити сам процес створення винаходів. Я надихалася історіями людей, які, щоб отримати результат, могли днями сидіти у лабораторії. 

У восьмому класі я долучилася до Малої Академії Наук і потрапила у середовище винахідників. Відтоді я зрозуміла, що дійсно можу втілити свої мрії, якщо буду над ними працювати.

Чому ти вирішила розробити винахід саме у галузі медицини?

Розробляти медичні прилади я почала цілком випадково, моєю головною ціллю була робота із штучним інтелектом. Я почала займатися програмуванням та ІТ і думала про те, де б можна було б застосувати знання, щоб вони приносили користь. Я читала про людські захворювання, зокрема – серцево-судинної системи. Виявилося, що приблизно 90% цих захворювань можна було б уникнути, якщо б їх вчасно діагностували.

Я створила програму для того, щоб модифікувати ЕКГ апарат, який міг би не тільки аналізувати стан пацієнтів, а й встановлювати діагноз. Проте зараз я планую зробити додаток на телефон, у якому можна було б зробити панорамний знімок кардіограми і отримати результат одразу – це дуже б зарадило у екстрених ситуаціях.

Розробкою зацікавилися не так медики, а бізнесмени. Деякі пропонували створити стартап, брати участь у різних бізнес конкурсах. Однак поки що точність програми близько 80% і потрібно її дещо вдосконалити. Для штучного інтелекту це доволі непоганий результат, проте це замало, коли мова йде про людські життя.

Як ти потрапила на конкурс Intel ISEF у США?

В Україні його поділяли на два конкурси: «Інтел-Техно» та «Інтел-Еко». На першому між собою змагаються школярі в галузях інформатики, фізики і прикладних наук. Другий – для школярів, які цікавляться хімією, біологією та медициною.

Спочатку я подавала заявку на конкурс від «Інтел-Техно». Мене дуже цікавила генетика і я хотіла зробити програму, яка б дозволяла робити генетичні розрахунки. З біологічної точки зору це виглядало не надто цікаво, проте для ІТ це було інтригуюче. Однак мені не пощастило – я зайняла лише третє місце. На жаль, тоді я не змогла знайти ментора, який міг би порадити яку-небудь літературу, чи принаймні на що б я мала орієнтуватися, тож я відклала цей проект.

Тож я подала заявку на конкурс від «Інтел-Еко», оскільки він був дотичним до медицини і проекту ЕКГ, яким я займалася. Я пройшла декілька етапів відбору та захистила проект перед журі. На кожному конкурсі відбирали максимум троє людей. Зі Львова до США нас поїхало двоє.

Наскільки школа допомагала тобі втілити задум?

Шкільні знання мені не надто допомогли. Проте мене доволі сильно підтримували однокласники, а вчителі дозволяли пропускати уроки. Більше в нагоді стали поради студентів комп’ютерних наук УКУ. Ми провели з ними багато часу, вони пояснювали мені особливості використання штучного інтелекту. У процесі підготовки мали б бути ще і консультації із лікарями-кардіологами, проте у них ніколи не було часу, тож жодної зустрічі із ними так і не відбулося.

Як ти відчувала себе на міжнародній програмі серед тисяч учасників із різних країн?

Насправді Intel ISEF пройшов у вельми дружній обстановці. Я відчувала себе майже як вдома. Було цікаво познайомитися не тільки з науковими розробками із певних країн, але й із культурою певних народів.

На конкурсі було понад 2000 учасників із 75 країн світу. На таких конкурсах завжди багато цікавих людей. Ти ніколи не знайдеш якихось «ботанів», навіть навпаки – це надзвичайно позитивні та веселі люди. Всі вони були дуже відкриті і привітні: розповідали різних історій та запрошували в гості.

Більшість часу ми проводили із командою із Мексики – ми дещо вивчили іспанську, а вони українську. Також я багато з ким познайомилася із американської команди – їх було найбільше, мабуть, більше половини від всіх учасників. Там, де грала музика, постійно можна було зустріти бразильців.

Чим команді Intel ISEF сподобалася твоя розробка?

Загалом на конкурсі було три категорії нагород: спеціальні нагороди, нагороди від самого конкурсу і нагорода від генерального спонсора. Журі складали понад 130 професорів, докторів і шість нобелівських лауреатів із різних наук.

Я отримала спеціальну нагороду від короля Саудівської Аравії «За вирішення справжніх проблем». Коли я описувала мету і ціль мого дослідження, то вказувала, що мій винахід може допомогти у країнах із низьким рівнем медицини. Попри те, що Саудівська Аравія доволі розвинена країна, однак я розумію, що мій винахід може стати в нагоді у менш забезпечених лікарями регіонах.

Мені також сказали, що король Саудівської Аравії може посприяти вступу до певних вузів. Більшість із університетів, куди мені пропонували вступати, розташовувалися у Японії. Однак там для студентів виділяють гранти, які відшкодовують тільки частину навчання. Левова частка оплати все ж лягає на плечі студента. Крім того, я не знала мови і мені було навіть доволі важко уявити, як я буду долати культурологічний бар’єр.

Мене запрошували також в Гарвард і в Массачусетський технологічний інститут, проте на загальних підставах, без жодних преференцій. Мені потрібно було проходити відбірковий етап і боротися за грант. Однак термін отримання грантів сплинув ще до того, як почався конкурс Intel ISEF. Звичайно, що можна було б отримати грант і в процесі навчання, проте потрібно було багато коштів щоб оплатити перший семестр і переїхати до США.

Попри те, що пропозицій було доволі багато, однак більшість програм і вузів, куди мені запропонували вступати, спеціалізувалися виключно на медицині. Мені не хотілося обмежувати себе лише однією сферою, я хотіла розвиватися у ІТ – відтак я вибрала для себе УКУ.

Цікавитися УКУ безпосередньо я почала тоді, коли у ньому відкрився Інститут прикладних наук. На ІТ-напрямки поступило декілька моїх друзів і вони дуже схвально відгукувалися про університет. Я відвідала УКУ під час днів відкритих дверей і мені дуже сподобалося. Навіть якщо я не поступлю цього року, то буду намагатися поступити у наступного.

А ще – я дуже хочу займатися науковою діяльністю і хотіла б продовжити навчання на магістратурі у Австрії на програмі з нейронної біології.  Працювати на перетині комп’ютерних наук та нейробіології – це те, що мене дуже цікавить.

Підготував Роман Тищенко

Фото: Лесик Урбан