Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Молитва примирення 1 листопада на Личаківському цвинтарі біля могил українських та польських вояків, що загинули в 1918-1920 роках, вже стала традиційною. Цю традицію п’ять років тому у розпал непорозумінь довкола польських військових поховань започаткували культурологічний часопис „Ї” та Український Католицький Університет.

На цьогорічній молитовній зустрічі зібралися представники духовенства Римо-Католицької та Української Греко-Католицької Церков, щоб віддати шану загиблим воїнам з обидвох сторін, а також засвідчити бажання поєднання та примирення між двома народами. Спільна молитва є найкращим знаком того, що спільна історія, яка не завжди була мирною, не повинна роз’єднувати, а теперішні покоління мають працювати, щоб у різний спосіб, у тому числі й молитвою, лікувати рубці історії. На цьому у своїх промовах наголошували представники духовенства та різних громадських організацій. Зокрема о. др. Михайло Димид, директор Інституту канонічного права УКУ, зазначив: „Лише Христова перспектива дозволяє нам погодити те, що політично не завжди можна. Тому молитва за тих, що загинули по обидва боки барикади – це прослава Бога та молитва за душі конкретних людей, але й також оздоровлення нашої підсвідомості, що дає можливість пам’ятати реально болючі факти як особистого, так і суспільного життя з Божої перспективи”.