Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Перша неділя Великого посту називається Неділею православ’я. Вона пов’язана з почитанням ікон, які допомагають нам краще зрозуміти особу Христа і святих.

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=9EMt2AKCaPQ[/youtube]

Про Неділю православ’я в нашій церковній традиції та почитання ікон розповідає о. Василь Рудейко, доктор богослов’я, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові.

-Перша неділя Великого посту є Неділею православ’я. Про що йдеться?

– Ідеться не про конфесійну приналежність, а про правдиве визнання віри. Сам термін «православ’я» має літургійний зміст, він означає, що та церковна спільнота, яка правильно молиться і правильно прославляє Бога, є істинною спільнотою. Звичайно, у цьому терміні простежується і давній церковний підхід до богослужіння як «вислугу християнської віри». Тому православ’я є тим способом прославляння Бога, який вважається Вселенською Церквою правильним.

– Ця неділя пов’язана з почитанням ікон. Яким чином?

– Ця неділя пов’язана із цілим періодом переслідувань, бо іконоборство було не просто єрессю, воно було культурологічною подією у Візантійській імперії. Ішлося про те, наскільки можна в образі втілити первообраз воплоченого Бога-Сина. Цей період тривав майже сто років у Візантійській імперії.

Не потрібно плутати поклоніння іконам та іконопочитання. Поклонятися можна тільки первообразу –  Христові, Богу-Отцеві чи Святому Духові, а почитати можна образи чи мощі, святі речі

Уперше ці дискусії висловив імператор Лев III, який був противником зображення Христа і святих. На його заборону почитати ікони з’явився дуже великий спротив з боку населення і частини єпископату. Цю битву за можливість істинно визнавати Бога в образі виграли монахи, які дотримувалося древньої церковної віри. Такі отці Церкви, як Іван Дамаскин і Теодор Студит відстоювали необхідність почитання ікон. Ця неділя свідчить ще й про перемогу монашества в цьому питанні.

– А хто почав першим зображати на іконах Ісуса Христа, Марію та святих?

– Існує кілька передань і легенд з цього приводу. За однією із них існує нерукотворний образ: Христос притулив рушник до свого обличчя і на ньому відбився образ, який почали потім перемальовувати. Є передання про те, що першим іконописцем був євангелист Лука, рукою якого ангел зобразив Богородицю з Дитям. Можна говорити про те, що вже з початків християнства зображувалися святі.

Від перемоги іконопочитання починають з’являтися вказівки щодо того, як правильно почитати ікони. Не потрібно плутати поклоніння іконам та іконопочитання. Поклонятися можна тільки первообразу –  Христові, Богу-Отцеві чи Святому Духові, а почитати можна образи чи мощі, святі речі.

– У Неділю православ’я під час Літургії читається Чин православ’я.

– Сьогодні рідко читають цей Чин, хоча в давнину він був дуже поширеним. Кожен Вселенський собор, з одного боку, потверджував певні віровчительні істини і засуджував деякий перелік єресей та причетних до них людей. Чин православ’я виник десь після IX століття. Чини потвердження істин, засудження єресей, многолітствування єпископів чи імператорів відстоювали православну віру та засуджували тих, хто їй противився, були підсумковими документами кожного Вселенського собору. Ці так звані синодики, що засуджували чи потверджували певні істини, були навіть на локальних зборах єпископів.

– У суботу перед Неділею православ’я Церква вшановує пам’ять святого мученика Теодора Тирона, який пов’язаний із Великим постом.

– Наш піст поєднує в собі дві окремі системи – пояснення притч з Євангелія від Луки (кожна субота та неділя має читання, яке також розвивається і в літургійних текстах) та цикл, що походить більше з монашого середовища, яке почитає різних важливих для нього святих (Теодор Тирон, Палама, Марія Єгипетська і т. д.).

Потрібно пам’ятати, що, стоячи перед ликом ікони, слід молитися не до самої ікони, а до Христа чи святого

Святий Теодор, за передання, оберіг людей від споживання ідоложертовного м’яса, що було спровоковане в часи імператора Юліана. Теодор Тирон з’явився уві сні єпископові і навчив його готувати «кутю», якою потім харчувалися протягом посту.

– Яке місце повинні посідати ікони в житті «домашньої Церкви»? Як правильно їх почитати в родині? Де вони повинні бути розташовані?

– У кожній оселі, як бачимо це навіть із давньої традиції українського народу, було місце, де люди збиралися, щоб помолитися. Були так звані покуття: у кутку ставилася ікона, стрітенська свічка. Гадаю, що сучасна дійсність дозволяє краще і більше оформити свій молитовний куточок. Зазвичай, це має бути місце, де людина лягає спати. Якщо є можливість, то можна облаштувати окрему кімнатку, щоб молитися в ній перед іконами. Потрібно пам’ятати, що, стоячи перед ликом ікони, слід молитися не до самої ікони, а до Христа чи святого (ікона допомагає нам краще відкрити їхній образ). Так само, наприклад, фото наших близьких допомагає нам пам’ятати про них. Ікона говорить нам, що ми, охрещені люди, є іконами Христа і повинні дбати про свої лики. Тому ікона – це також і символ нас самих. Ми покликані своїми ликами проповідувати таїнство Христа.

Розмовляла Руслана Ткаченко

Джерело: Інформаційний ресурс УГКЦ