Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Розмова з отцем-доктором Борисом Ґудзяком, ректором Українського Католицького Університету.

2 березня 2006 року богослов’я офіційно визнали окремою наукою в незалежній Україні. Цього дня Державна акредитаційна комісія Міністерства освіти й науки України ухвалила рішення надати УКУ ліцензію на підготовку бакалаврів богослов’я. За роз’ясненням, у чому полягає важливість цієї визначної події, “Газета” звернулася до отця-ректора УКУ Бориса Ґудзяка.

– Це справді непересічна та визначна подія. Праця десятків поколінь священнослужителів, науковців, вірних різних конфесій увінчалася успіхом. Важливість цієї події підкреслює те, що донедавна Україна залишалася єдиною державою Центрально-Східної Європи, де богослов’я не мало повних громадянських прав. Відновлення гідного статусу богослов’я в Україні було однією з двох тем розмови покійного Папи Івана Павла ІІ з екс-президентом України Леонідом Кучмою 2001 року. Погодьтеся, дивно, коли наші дипломи визнає майже весь світ, а тут їх вважають недійсними.

Довголітні старання задля акредитації богослов’я в Україні нарешті увінчалися успіхом. Не останню роль у цьому відіграли саме політичні зміни в державі, які відбулися після помаранчевої революції.

– Невдовзі в Україні відбудуться парламентські вибори. Якщо влада в державі зміниться, чи вплине це якось на факт визнання богослов’я окремою дисципліною?

– Ні, навряд чи. Факт акредитації богослов’я є невідворотним. Наше життя диктує свої правила, і в ньому мають бути свобода совісті та свобода вибору. Слід зазначити, що практично в усіх країнах світу богослов’я має громадянські права, в тому числі й у Білорусі та Росії, тому не думаю, що Україна може стати в цьому плані винятком. Зрештою, навіть коли зміниться колір нашої влади, то це не зможе змінити певних вольностей і свідомості, які український народ здобув упродовж багатьох років. Тому я дивлюся в майбутнє з великою надією.

– Як довго та яким чином тривав процес визнання богослов’я?

– О, він тривав десятиліттями. На початку 90-х років ХХ століття у Львові почала діяти Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, по всій Україні відновили семінарії різних конфесій. Богослов’я вже тоді намагалося знайти суспільне визнання. Проте перші розмови Львівської Богословської Академії (згодом УКУ) з Міністерством освіти й науки України щодо ліцензування цієї науки припадають на 1997 рік. Наступного року ми змогли отримати міжнародну акредитацію, в Україні чекали довгі дев’ять років.

Спочатку ми представили свою програму, яка перейшла три інстанції. Одночасно сформували цілий пакет (кілька тисяч сторінок документації) про наш заклад. Експертна рада оглянула УКУ впродовж двох днів. Згодом нас підтримала рада гуманітарних і соціальних наук. Зрештою, 2 березня Міністерство освіти та науки України ліцензувало нашу богословську програму.

Ми всі щиро надіємося, що ця перемога стане тими відчиненими дверима, через які зможуть переходити студенти інших ВНЗ і люди різних конфесій

– А як бути з тими, хто вже давно закінчив УКУ (або ще ЛБА)? Їхні дипломи визнаватимуть автоматично, чи потрібна якась особлива процедура?

– Так, певна процедура потрібна. 26 січня 2005 року МОН України видало наказ, згідно з яким ЛНУ ім. Івана Франка ласкаво погодився провести так звану переатестацію дипломів наших колишніх випускників. Річ у тому, що нашу богословську програму реалізовували без національної акредитації, а лише з міжнародною. Таким чином, до програми не ввійшли деякі предмети, обов’язкові в українських ВНЗ, для прикладу: основи безпеки життєдіяльності людини, фізкультура тощо. Власне їх наші студенти мали б ще дослухати та доскладати, а їхні дипломи через програму екстернатури отримають статус загальнодержавних.

– Хто були ті особи, які підтримали вас і подали руку допомоги, коли УКУ її найбільше потребував?

– Звичайно хтось тут може посміхнутися, але без пафосу можу сказати, що ми відчуваємо моральну підтримку всіх тих, хто приносив жертви протягом десятиліть. До нашої спільної справи доклалося надзвичайно багато викладачів і студентів. Уже роками нас активно підтримує ЛНУ, його ректор Іван Вакарчук і проректор Марія Зубрицька. Під час акредитації важливу роль відіграв декан філософського факультету Володимир Мельник. Тішить, що руку допомоги простягнули і голова Львівської ОДА Петро Олійник, і голова управління освіти Павло Хобзей. Довкола питання з визнанням богослов’я постійно нагромаджувалася потужна хвиля дружньої підтримки, яка нарешті прорвала дамби людських стереотипів, упереджень, страху та незнання. Ми вдячні всім тим, хто нам допомагав, радив і морально солідаризувався з нами.

– Чи стане богослов’я обов’язковим і в інших ВНЗ?

– Ні, його не запроваджуватимуть примусово. Вивчати богослов’я чи ні, вирішуватиме для себе кожен заклад.

Розмовляла Юлія Ожиївська