Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

11 листопада 2014 р. відбувся черговий історико-філологічний семінар катедри КлаВіС. Цього разу у фокусі уваги була неперервна філологія та однойменна монографія, нещодавно видана авторським колективом науковців із Києва, Львова та Сімферополя і презентована зацікавленій публіці цього вечора. У виданні підсумовано дослідницьку та перекладацьку діяльність українських класичних філологів, дослідників візантійської літератури та неоелліністів за останні понад пів століття. Форму семінару було запозичено з давньогрецької трагедії з її просодіоном, стасимами та епейсодіонами, строфами й антистрофами.

У першому епейсодіоні («Енкомій неперервній філології») слово взяла науковий редактор видання, професор, член-кореспондент НАН України, «матріарх» української елліністики Ніна Клименко. Вона розповіла про ідею книги — описати складні перебіги розвитку, взаємин та розходжень філологічних наук, предметом вивчення яких є мовна іпостась античності та середніх віків у загальноєвропейському контексті та грецький мовнокультурний простір. Говорячи про українську класичну філологію, візантиністику та неоелліністику, доповідачка наголосила на тому, що не лише аналіз певних культурних явищ, побутування яких полягає головним чином у мовному вираженні, продовжує бути осердям досліджень у цих ділянках гуманітарних знань. Дуже важливим є також погляд на ці явища крізь призму власної культури, визначення можливостей їх діалектичного симбіозу чи асиміляції в межах української культури, своєрідне прищеплення давньо- та новогрецького і латинського в Україні та плекання того, що вже давно прижилося.

Після того розмову підхопила Уляна Головач, філолог і перекладач, доцент Катедри класичних, візантійських і середньовічних студій яка представила погляд на українську класичну філологію, зосередившись на періоді між 1944 і 2012 роками. Ситуація з вивченням класичної філології в Україні була ускладнена причинами ідеологічного характеру. Вчених переслідували, вони страждали від жорсткої цензури чи самоцензури. Радянська система означала тотальну ідеологічну та інформаційну блокаду, домінування лише однієї «єдино правильної» системи цінностей. Та все ж, попри залякування та ідеологічні обмеження, класична філологія в Україні, завдяки відданості й силі духу чільних її представників, вижила. При цьому тільки Львівському університетові вдалося зберегти неперервну традицію класичних студій. Доповідачка згадала найважливіші досягнення філологів-класиків окресленого періоду в таких ділянках як історія античного мовознавства, грецько-латинська граматична термінологія, мікенологічні студії, українська латинськомовна література, теоретично-прикладна граматика і культурно-історичні аспекти латинської і давньогрецької мов, антична епіграфіка а також антична література в українських перекладах. Оцінка зробленого, як підсумувала Уляна Головач, допомагає конкретизувати завдання, які стоять перед українською філологією на найближчу перспективу. Це, по-перше, розбудова інтердисциплінарних досліджень із застосуванням фахового інструментарію класичної філології і конткретного філологічного аналізу джерельних текстів до суміжних, передусім історичних та філософських, дисциплін і, по-друге, повноцінна рецепція античних та середньовічних грецькомовних і латинськомовних текстів класичної античності, грецько-візантійської традиції і латинського середньовіччя, які відіграли важливу роль у становленні української культури.

Леонід Павленко, автор розділу про філологічні студії в царині візантиністики, еллініст із Таврійського університету в Сімферополі, не зміг взяти участь у презентації, тож, відзначивши зроблене і накресливши перспективу на майбутнє, про візантинологічну філологію оповів модератор семінару Андрій Ясіновський.

Врешті здобутки і перспективи української елліністики представив Андрій Савенко, філолог і перекладач, завідувач катедри елліністики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Він представив дослідження українських неоелліністів в таких ділянках як контрастивне вивчення сучасної української та новогрецької мов та їхнє функціонування в межах відповідних лінгвокультур, дослідження функціонування обох мов у межах ширшого європейського культурного простору в синхронії та діахронії, різні аспекти взаємовпливів цих мов на сучасному рівні (мовна ситуація в діаспорах, питання культурної ідентичності) тощо. Окремо було висвітлено проблематику грецько-українського та українсько-грецького художнього перекладу, зокрема досягнення у перекладі вибраних творів Нікоса Казандзакіса та Йоргоса Сеферіса українською і Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки — новогрецькою.

Після цього прозвучали «строфи й антистрофи» — голоси присутніх, що взяли участь в обговоренні презентованої книги. Зокрема, Андрій Содомора у своєму слові, виходячи із заголовку книги, навів численні алюзії щодо плинності та неперервності в античній та сучасній культурі й зокрема підкресилив, «що українцям ніколи не бракувало пориву, зате здебільшого не вистачало тяглості».

Замість ексоду модератор Андрій Ясіновський виголосив апологію «нової філології» як альтернативи «кінця філології», що його пророкують деякі «футурологи» від гуманістики. Цим програмним виступом започатковано дискусію про ідею нової навчальної програми з філології, яка розробляється на Гуманітарному факультеті УКУ. Відкритість до викликів постмодерного і постгуманістичного суспільства, інтердисциплінарність і комлементарність з природничими і суспільними дисциплінами, закорінення у надійний ґрунт, що ним є традиція ретельного вивчення класичних мов, античної, візантійської та середньовічної культурної спадщини та християнської духовності — такими бачаться головні засади майбутньої програми.

Найбільш витривалі учасники семінару змогли скуштувати ще одну «страву», що її насамкінець подали на десерт (дейпнаріон). Це була бліц-презентація ще одного видання — Лукіанового твору «Як писати історію» в українській версії. Цей переклад виник як продукт інноваційних технологій навчання на катедрі КлаВіС, ставши результатом творчої синергії між викладачем Уляною Головач та студентами Олександром Маханцем і Назаром Різуном в рамках кількох навчальних курсів упродовж 2012–2013 рр. на маґістерській програмі з історії за спеціалізацією «Медієвістика».

Дійство історико-філологічного семінару, до якого долучилися кілька десятків слухачів, було приурочене до п’ятдесятиліття засновниці програми класичних мов в УКУ та завідувачки-фундаторки однойменної катедри, заслуженого проректора УКУ з питань науки, витонченого теоретика і практика перекладу з грецької та латинської мов і керівника перекладацької програми при катедрі КлаВіС Уляни Головач.

Андрій Ясіновський

* * *

Нові видання катедри КлаВіС:

Н. Клименко, У. Головач, Л. Павленко, А. Савенко, А. Ясіновський. Неперервна філологія: Класичні, візантинологічні та неоелліністичні студії в Україні ХХ століття / відп. ред. Н. Клименко. Львів: Видавництво Львівської політехніки 2014. 270 с.

Лукіан. Як писати історію / перекл. з давньогр., коментарі У. Головач, О. Маханець, Н. Різун. Львів: Видавництво УКУ 2014. 88 с.