Переклад як творчість та навичка: програма філології УКУ провела першу літню школу художнього і кіноперекладу
Протягом 19 червня-4 липня студенти програми філології гуманітарного факультету УКУ навчалися та відпочивали у мальовничій місцевості неподалік Львова у селі Лопушна в рамках першої літньої школи художнього і кіноперекладу. Упродовж двох тижнів учасники пройшли інтенсивний теоретичний та практичний курс з художнього перекладу українською і також доторкнулися до основ перекладу кінофільмів.
Провести захід планували як літню практику для третьокурсників-філологів програми «Artes liberales» та учасників із інших українських вишів на конкурсній основі. Щоб підготувати справді цікаву програму, над підготовкою школи працювала потужна команда, яку очолили старший викладач кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій Ростислав Паранько та доцент кафедри філології Уляна Головач. У цьому їм сприяли керівниця бакалаврської програми «Філологія» Дарія Сироїд, методистка кафедри філології Ольга Бєлявцева та декан гуманітарного факультету Андрій Ясіновський.
Програма школи складалася з двох частин: десять днів літературного перекладу та чотири, присвячені кіноперекладу. Щодня учасники мали аудиторні заняття та самостійну роботу над завданнями із можливістю індивідуальних консультацій. Крім основної програми, у межах школи відбулася зустріч із заслуженим українським перекладачем та письменником Андрієм Содоморою.
Теоретично-практичний інтенсивний курс літературного перекладу викладала докторка Гарвардського університету, перекладачка Ярослава Стріха, а секретами кіноперекладу ділилася фахівчиня Олена Любенко. Обидві гості прибули на школу з Києва. Розібратися з тонкощами американської англійської мови та культурних алюзій допомагав консультант з американської культури, уродженець США Адріан Бігун, який також тішив усіх власним виконанням американської музики.
Що ж до студентів, то ними, окрім вихованців УКУ, стали восьмеро дівчат із інших українських вишів: ЛНУ імені Івана Франка, Рівненського державного гуманітарного університету, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, КНУ імені Тараса Шевченка, Горлівського інституту іноземних мов. Перевагу у відборі мали претенденти зі статусом внутрішньо переміщеної особи або ті, що мешкають у заторкнутих війною регіонах.
«Учасники з великою працелюбністю, цікавістю та ентузіазмом виконували завдання нашої, аж ніяк не найлегшої, програми. Зазначу, що запрошені наставниці були приємно вражені рівнем підготовки та мотивацією наших учасниць і учасників. Наразі ми ще опрацьовуємо анкети-відгуки, але вже зараз із особистого спілкування та дописів у соцмережах бачимо, що студенти захоплені пережитим досвідом», – зауважив один із організаторів школи Ростислав Паранько.
Враженнями поділилася і третьокурсниця-філологиня УКУ Романія Строцька: «Щодня ми отримували шматочок художнього тексту на самостійне опрацювання. Зазвичай, це були досить цікаві й нелегкі твори, скажімо, “Падіння дому Ашерів” Едгара По, в якому кількість синонімів на сантиметр квадратний тексту зашкалює. Нам доводилося відшукати точні українські відповідники, і перекласти текст таким чином, аби втрати були мінімальні. Коли працювали із уривком “Пригод Гаклберрі Фінна”, то мусіли знайти рішення проблемі діалектного мовлення персонажа – яким чином передати героєву інакшість? В оригіналі це помітно, тож і в перекладі має бути увиразнення.
Щодо другого блоку школи, то на “домашнє” нам пропонували перекласти уривок із кінострічки чи мультфільму. Але таким чином, аби перекладений текст виглядав справжнім – позбавленим непотрібних штучних вставок, був коротким і влучним. Ну і, звісно, важливий ліпсинг – це коли ми дивимося продубльований фільм, і виникає враження, що американські герої зроду говорять українською. Якщо мова про комедію, то переклад має бути дотепним. Скажімо, якось ми працювали з “Бруклін 9-9”. У серіалі неодноразово трапляється гра слів англійською. Це ж треба повторити і українською».
За словами дівчини, школа літературного та кіноперекладу дозволила майже безкоштовно отримати цінний досвід: цікаві лекторки та консультантки, проживання у чудових дерев’яних будиночках з терасами, щоразу смачна їжа, та навіть катання верхи на красені Трістану – величезному чорному коневі пана Остапа.. А найбільше запам’ятались заняття і вечори на терасі. Крім того, в одну з неділь до студентів завітали гості – Андрій Содомора, пані Дарія Сироїд і родина пана Ростислава. День провели із музикою, танцями і розмовами.
Відгуком поділилася і гостя школи – магістрантка Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Катерина Слобода, яка дізналася про школу із соцмереж, адже вже кілька років стежить за Facebook УКУ. Анонс літньої школи став для неї сюрпризом і водночас знаком, адже протягом місяця усе частіше поверталася до думок про художній переклад, однак можливостей повчитися цьому не знаходила. У детальній анкеті при відборі дівчина впоралась із завданням описати свою мотивацію аглійською та українською мовами.
Окрім насиченої програми, наповненої десятком важливих та проблематичних тем, Катерина розповіла і про самостійну роботу студентів: «Щодня ми мали завдання, які розбирали позалекційно. При цьому, були консультації – і Ярослави, з якою можна було до кінця обговорити власний переклад, й Адріана, який розтлумачував реалії, дивні лексичні конструкції, або і весь текст (як-от уривок з “Пригод Гекльберрі Фінна”, написаний діалектом). Інколи індивідуальні консультації перетікали у групові (простір до цього залучав), деякі тексти цікавіше і корисніше було розбирати декільком одночасно, щоб побачити всю палітру варіативності, але наступні матеріали вже вимагали цілісного сприйняття перекладу, тому підходили студенти здебільшого індивідуально». Через це деякі консультації, за словами магістрантки, тривали ще декілька додаткових годин.
«Усе в школі було дуже доречно. Хотілося б повторити ці два тижні знову, з тими ж людьми, у тому ж місці, з тими розмовами і пригодами. Запам’яталася школа теж цілісно: місце, люди, розмови, вечори на освітленій ліхтарями терасі, імпровізовані концерти, неділі з приїжджими з міста гостями, пошуки сьомого синоніма до “похмурий” (переклад Едгара По) чи особливостей пошиву чоловічого костюму (“Американський психопат”). Організаторам величезне дякую! Це було круто», – згадує Катерина.
У майбутньому організатори планують проводити літню школу літературного та кіноперекладу щороку. Можливо, з часом формат події розширять, щоб приймати більше учасників і пропонувати ще більше цікавого у програмі. За словами організаторів, ця перша спроба дала безцінний організаційний та методичний досвід: упоравшись із окремими труднощами у процесі підготовки, надалі буде значно легше втілювати ідеї команди.
Довідка: Головним партнером проекту виступило Посольство США в Україні, яке виділило грант на проведення школи. Також до підтримки приєдналися ранчо «Скарбова гора», яке надало поселення та приміщення для занять, і компанія «Шеф Кейтеринг», яка забезпечила харчування.
Усіх студентів забезпечили навчальними матеріалами, у тому числі – ноутбуками за потреби. Учасники мешкали в кімнатах хостельного типу по 6-12 осіб у кімнаті, мали триразове збалансоване харчування із урахуванням особистих дієтичних потреб. Організатори забезпечили всіма витратами за виключенням дороги студентів з інших міст.
Текст: Антоніна Чундак
Фото: Ростислав Паранько