Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Фрагменти з доповіді “Українці в США та вплив четвертої хвилі на українську діаспору в
США”

Дефініція американських українців у США сьогодні є такою: це люди, які при переписі населення подали своїм етнічним походженням українське. Згідно зі статистикою 2007 року, в Сполучених Штатах Америки проживають приблизно 940 тисяч українців, які визнають своє походження українським. З них 656 тисяч (70 відсотків) народилися вже у США, 270 тисяч – емігранти, 63 відсотки з яких прибули власне з України.

[…]Одним із головних процесів, якими характеризується будь-яка діаспора, є асиміляція: з часом люди втрачають мову, культуру, ідентичність. Якщо розглядати мову, якою розмовляють українці в США, то виявимо унікальне явище, яке не спостерігається в жодній іншій діаспорі, – перевага в одній етнічній групі не національної мови: з 940 тисяч українців 13,4 відсотка (118 тисяч) розмовляють українською мовою, 15 відсотків – російською. Це один із наслідків четвертої хвилі української міграції в США за останні 20 років. Проте якби не ця хвиля, відносне число україномовних було б значно менше: лише 21 відсоток українців-мігрантів першої хвилі (виїхали до 1946 року) розмовляють українською, другої та третьої хвиль (з 1946 до 1991 року) – 29 відсотків розмовляють українською, тоді як серед мігрантів четвертої хвилі (з 1992 року) україномовні становлять близько 40 відсотків, і частка україномовних з 1995 року зростає.

[…]Характерним для четвертої хвилі є те, що ці люди переважно не селяться там, де вже віддавна існують великі українські громади, – в Чикаго, Детройті, Філадельфії, Лос-Анджелесі. Це зумовлене економічними чинниками: люди обирають місця, вигідні для праці та прожиття, а не для громадської діяльності. Передбачуваним є розподіл в ієрархії професій: найбільше посад вищих категорій (міністри, керівники найвищої ланки, працівники адміністрації тощо) займають українці, народжені в Америці, та старі емігранти, які отримали вже там вищу освіту. Типові фахи нових емігрантів належать до сфери обслуговування (прибирання, готельна обслуга, миття посуду, праця водієм тощо). Цікаво, що українці в США майже не залучені в сільське господарство. Серед емігрантів четвертої хвилі високий відсоток безробітних.

[…] Відколи Україна здобула незалежність, українська діаспора в світі “загубила компас”. Доти ми вважали себе, так би мовити, “сторожами” України, української культури та ідеї, бо в самій Україні в тих обставинах не було можливості це зберігати. Коли постала Українська держава, на початку всі кинулися їй допомагати, і роблять це до сьогодні. Але ті ресурси втратила українська громада [за кордоном] і почала занепадати. Тепер ми бачимо, що така ситуація не є нормальною. Ми мусимо змінити спосіб мислення: українці мають свою державу, і тепер ви тут, в Україні, є відповідальні за неї та за українство. Наша функція (діаспори) – допоміжна: поряд із фінансовою підтримкою України через пожертви та фонди, ми повинні виступати як громадяни наших держав [США, Канади, Аргентини тощо] українського походження, впливаючи на наші уряди, щоби їхня політика була сприятлива для України, щоби ресурси наших держав використовувалися на підтримку українських проектів.