Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

6 листопада в приміщенні Львівської Богословської Академії відбулося засідання Українського Богословського Наукового Товариства (УБНТ). На засіданні з доповіддю на тему “Еклезіологія митрополитів УГКЦ ХХ-го століття” виступив доктор богослов’я о. Мирон Бендик. Доповідач коротко представив свою докторську працю, яку недавно успішно захистив у Люблінському Католицькому Університеті. В своїй роботі о. Мирон, базуючись на писаннях слуги Божого Андрея Шептицького, патріархів Йосифа Сліпого і Мирослава Івана Любачівського, змальовує мислення цих мужів Церкви щодо місця УГКЦ у Вселенській Церкві, історичний розвиток і осмислення Київської Церкви, її помісності у контексті як Католицької Церкви, так і помісних Православних Церков-сестер.

В доповіді було підкреслено, що митрополит Андрей бачив специфіку Греко-Католицької Церкви не лише в її обряді, а й в глибині східнохристиянської духовності і богослов’я, які є властивими рисами помісності УГКЦ. Донедавна таке розуміння церкви було занедбане, і лише Шептицький сміливо піднімає питання українського київського патріархату. Греко-Католицька Церква – помісна Церква, а не обрядова видозміна Латинської Церкви.

Патріархи Йосиф Сліпий і Мирослав Іван Любачівський продовжували відновлювати фундаментальні засади Київського богослов’я, і проголошення в соборі св. Петра в Римі Йосифом Сліпим Патріархату було природнім наслідком того процесу котрий був розпочатий ще Андреєм Шептицьким. Мирослав Іван Любачівський у свою чергу шукав те розуміння Київської Церкви, згідно якої б УГКЦ, перебуваючи в єдності з Вселенським Архиєреєм, мала б Євхаристійне єднання з патріархом Царгородським. Відносини Греко-Католицької Церкви як Київської Церкви, з Римським Апостольським престолом мають змінитися від підлягання-підчинення у відносини сопричастя і єдності.

Завершуючи доповідь о. Мирон Бендик відзначив, що бути самодостатнім для церкви не значить бути замкнутим, а навпаки – це дозволить повніше реалізувати вселенську модель Церкви, обмінюючись скарбами, які має кожна Помісна Церква у Католицькій Церкві.