Ще один погляд на І. Франка
150-річний ювілей Івана Франка, який цього року відзначає все світове українство, позначився і на ХІІІ „Форумі видавців” у Львові. Ця національна книжкова виставка-ярмарок упродовж 14-17 вересня єднала в любові до книги більш ніж 700 видавництв і книготорговельних організацій, а також тисячі бібліофілів з цілої України та з-за кордону. Увазі читацької публіки Форуму було представлено кілька нових видань „франкіяни” – як творів самого Каменяра, так і досліджень у галузі франкознавства. Одне з них – монографія Ярослави Мельник „Іван Франко й biblia apocrypha”, яку видав Український Католицький Університет – здобуло нагороду щорічного конкурсу „Книга Форуму”, залишивши позаду понад 500 видань, що їх подали на конкурс 120 видавництв.
Дослідницький подвиг у царині апокрифології та франкознавства” – так оцінило книжку журі конкурсу. Бо й справді, філологічної, історичної, літературознавчої, видавничої праці в неї вкладено немало. Як стверджують фахівці, це не просто якісний, але новаторський науковий текст, великий прорив в українській апокрифології – сфері, в якій з часів Франка й кількох його сучасників, здається, ніхто нового слова науці не сказав. Та й саму працю Івана Франка над українськими апокрифічними текстами, за словами о. д-ра Бориса Ґудзяка, ректора УКУ й одного з учасників Академічної ради журі, яка займалася оцінюванням науково-фахо-
вих видань, ні в українській науці, ні поза нею ще не досліджували. А
саме цей історико-літературознавчий науковий проєкт був одним з тих, яким письменник присвятив найбільше часу.
„Іван Франко розумів значущість апокрифічних текстів і ґрунтовно досліджував їх уже 100 років тому, – каже о. Борис. – Ярослава Мельник не тільки відкриває нам його працю, вона вводить поняття „апокрифічного коду” Франкової
творчости (нагадаємо, що чимало його творів переспівують сюжети з „таємних книг” або ж містять певні алюзії. – Авт.), а також кидає світло на самі апокрифічні тексти, які вийшли окремим п’ятитомним виданням у видавництві Львівського Національного університету ім. Івана Франка з її ж таки передмовою”.
Проєкт “Іван Франко й biblia apocrypha” налічує понад 500 сторінок і охоплює, окрім власне тексту монографії, цінний додаток – неопубліковані раніше матеріали Івана Франка на апокрифологічну тематику, які він не встиг долучити до
п’ятого тому свого п’ятитомного видання українських апокрифів. Майже 100 років ці документи пролежали в архіві Франка, який тепер зберігається у Києві. Там їх Я. Мельник і знайшла та опрацювала. Важливою складовою наукового апарату книжки є бібліографія обсягом близько 50 сторінок, яка містить всі давні й найновіші дослідження в галузі апокрифології. Крім того, видання проілюстрували іконами української традиції, які відображають різні апокрифічні сюжети.
Висока якість підготування монографії, звісно, вимагала великої праці не тільки від автора, але й від видавництва, яке з часу свого заснування, тобто з серпня 2003 року, спеціялізується саме на випуску видань гуманітарного спрямування – у сферах богослов’я, філософії, загальної та церковної історії, філологічних наук, мистецтвознавства, а також навчальної та довідкової літератури‚ і за невеликий відрізок часу вже встигло здобути добру славу між поціновувачами наукової книги, засвідчену щорічними нагородами того ж таки Форуму. Донедавна в колекції видавництва було чотири таких відзнаки – за проєкти Наталії Яковенко, Валентини Миронової „Латинська мова. Підручник”, „Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії. Збірка документів. За ред. о. Юрія Авакумова”, Степана Максимюка „Історія українського звукозапису й дискографії”, а також Вадима Ададурова „Історія Франції”, щодо якого вже надійшов запит стосовно перевидання його
російською мовою в Росії. І ось – чергове поповнення колекції.
На презентації, яка відбулася у Львівському меморіально-музичному музеї Соломії Крушельницької, неодноразово доводилося чути думку, що за поєднанням змісту й форми видання „Іван Франко й biblia apocrypha“ – це еталон наукової книжки. Отож не дивно, що видання навіть було висунуто на здобуття Ґран-прі конкурсу „Книга
Форуму-2006”. Йому не вистачило лише трьох голосів до перемоги. Залишається тільки привітати українську науку, яка з доброї волі всіх тих, хто „труду мав досить”, отримала ще один, надзвичайно цікавий, „перл франкознавства”.
Оксана Шкодзінська