Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Якраз на Покрову преса принесла сумну вістку, що боєць-фронтовик ООС Микола Микитенко, який підпалив себе на Майдані Незалежності в ніч на 11 жовтня, помер. Як повідомила його донька Юлія, керувався він суто політичними мотивами: «незгодою з діями чинної влади, а саме розведенням військ на лінії розмежування і повзучою окупацією Росії».

У новітній час самоспалення було актом протесту проти потоптання «Празької весни» – це був особливий європейський феномен, який засвідчив про відчуття цілковитої безнадії. Світло в кінці тунелю згасло, і серця відчайдухів запалали смолоскипами, щоб збудити уяву людей і їхнє сумління. Ось лише неповний перелік:

Ришард Сівєц (Польща) – вересень 1968

Василь Макух (Україна) – листопад 1968

Ян Палах (Чехословаччина), Шандор Бауер (Угорщина) – січень 1969

Ян Заїц (Чехословаччина) – лютий 1969

Євжен Плочек (Чехословаччина) – квітень 1969

Ромас Каланта (Литва) – травень 1972

Олекса Гірник (Україна) – січень 1978

Валенти Бадиляк (Польща) – березень 1980

На цьому трагічна традиція не обірвалася. 10 вересня 2019 в Удмуртії на знак протесту проти подальших утисків в Росії щодо удмуртської мови та культури здійснив акт самоспалення Альберт Разін, удмуртський науковець і громадський діяч.

2 жовтня 2020 року в Нижньому Новгороді головна редакторка сайту Koza.Press Ірина Славіна підпалила себе біля будівлі МВС. Журналістка написала на Facebook: «У моїй смерті прошу винуватити Російську Федерацію».

Усі вони стали «факелами свободи». І ось тепер цей страшний перелік треба  доповнити новим «смолоскипом остороги»: Микола Микитенко (Україна) – 11 жовтня 2020 року…

Ми не схвалюємо самогубство, але й не є суддями, щоб зважувати, чи було їхнє самоспалення виправданим в очах Бога. Молимось, щоб милостивий Господь у час Останнього суду прийняв їхню жертву. А сьогодні ми говоримо про їхню мотивацію, бо ж кожен із перелічених хотів докричатися до своїх краян, переконати їх, що свобода і безпека народу є цінностями, за які варто жертвувати навіть своє життя.

Чи почує українське суспільство відчайдушний крик Миколи Микитенка? Чи запитає Президент України своїх співвітчизників в обіцяному опитуванні на виборах 25 жовтня, чи освітив нам цей трагічний смолоскип усю небезпеку від загравання з агресором? Складні питання…   

Хай простяться р. Б. Миколі його земні гріхи – і хай не візьме український народ на себе гріх безпам’ятства й легковажності!

Ректорат