Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Спільнота Українського католицького університету висловлює щирі співчуття з приводу смерті відомого польського філософа, засновника та багаторічного ректора «Інституту наук про людину» у Відні Кшиштофа Міхальського (1948-2013), який відійшов у вічність у понеділок 11 лютого 2013 р.

Близький приятель Папи Івана Павла ІІ та о. Йозефа Тішнера, Кшиштоф Міхальський присвятив своє життя налагодженню діалогу між інтелектуалами Заходу і Сходу. Останні роки він намагався залучити до цього діалогу й українців. Найбільше з усього польський мислитель любив філософію, але добре розумів, що сучасний філософський дискурс неможливий без тісного діалогу з політикою та історією. Улюбленою книгою Міхальського була праця Ганни Арендт «Vita Activa», заголовок якої став життєвим кредо філософа.

Кшиштоф Міхальський навчався у Варшавському університеті і завжди з гордістю говорив про себе як про послідовника варшавської школи історії ідей. Його вчителем й однодумцем у цей час став інший видатний поляк Лєшек Колаковський. Після захисту дисертації та річного стажування в Німеччині, Міхальський повернувся до «альма матер» як викладач, де до останніх років читав філософію.

Міхальський належав до тієї плеяди східноєвропейських інтелектуалів, які не побоялися подолати кордони власної малої батьківщини, щоб утвердити себе як громадяни світу. Гайдельберзький університет в Німеччині, Кембриджський у Англії, Бостонський в США – така географія його наукової та викладацької діяльності. Назви його книжок свідчать самі за себе: «Гайдеггер і сучасна філософія» (1978), «Логіка і час. Спроба аналізу Гуссерлевої теорії значення» (1988), «Промінь вічності. Есе про ідеї Фрідріха Ніцше» (2007). Кшиштоф Міхальський  був також головним редактором журналу «Transit: europäische Revue» та членом редакційної ради часопису «Res Publikа Nowа».

Задовго до розширення Європейського Союзу та вступу до нього Польщі, у 1982 році Міхальський, за підтримки своїх колег, заснував «Інститут наук про Людину» у Відні, створивши таким чином солідну платформу для співпраці науковців зі Східної та Західної Європи. Відтоді кожного року Інститут приймає понад п’ятдесят дослідників для праці у таких напрямках, як проблеми нерівності, розвиток культури і громадянського суспільства у Центрально-Східній Європі, майбутнє демократії, проблеми історичної пам’яті, релігії та секуляризму, а також філософська спадщина Яна Паточки.

Активний громадський діяч, Кшиштоф Міхальський кілька разів у своєму житті мав нагоду особисто прикластися до утвердження ідеї європейської солідарності, зокрема як голова ідейного комітету «Духовний та культурний вимір Європи» (2002-2004 рр.). Для Міхальського, Європа – це місце співучасті та співтворення. Як інтелектуал він добре розумів, що проект насаджування чи пересаджування «цивілізаційних цінностей» приречений на провал. Його Європа – гетерогенна та багатогранна спільнота, відкрита на множину ідентичностей. Якщо у Європи є майбутнє, то це майбутнє – у людському спілкуванні, – вважав Кшиштоф Міхальський. За численні демократичні ініціативи у 2004 році Міхальському було присвоєно відзнаку ім. Теодора Хойса.

Харизматичний та глибокий мислитель, Кшиштоф Міхальський залишиться у пам’яті багатьох не просто філософом, директором інституту чи політичним діячем. А насамперед, як висловився його колега Ян Гартман, – він був вихователем еліти і в цьому сенсі зробив більше, ніж ректор будь-якого великого університету чи навіть міністр освіти.

Вічная пам’ять!