Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Студенти та випускники УКУ представили Україну та Український католицький університет  на міжнародному молодіжному християнському форумі святої Ядвіги у Франкфурті-на-Майні (Німеччина).

Такий Форум відбувається раз на п’ять років. Цьогоріч він проходив з 25 по 29 вересня у Німеччині вдруге, і зібрав більше сотні молодих людей з 10 країн світу. Основна мета Форуму – це обговорення актуальних питань та проблем сучасності, ділення досвідом та спільна молитва.

Серед ключових подій Форуму – створення Європейського молодіжного парламенту, на якому один з делегатів від країни-учасниці мав коротку доповідь-презентацію своєї країни в контексті заданої тематики. Загалом були представлені три тематичні блоки. Проблеми, які обговорювали молоді парламентарі, – це боротьба з бідністю, питання втрати чи набуття нової ідентичності, подолання соціальних та етнічних конфліктів, а також роль Церкви у вирішенні цих проблем. Україну у Європейському молодіжному парламенті презентував випускник УКУ Святослав Турканик.

Девізом духовної частини Форуму були слова Ісуса з Євангелії «Я – дорога». Відповідно, кожна делегація під час однієї зі спільних молитов розповідала про ту дорогу, яка символізує мир і єднання в їхній країні. Делегація Католицького університету розпочала свій виступ із пісні «Мій Ісусе, моя любове», опісля студентка гуманітарного факультету Іванка Захаревич розповіла про духовний зміст дороги в житті християнина, зокрема на прикладі щорічної прощі до Святоуспенської Унівської лаври.

Своїми враженнями про окремі аспекти програми Форуму діляться його учасники:

Вікторія Фешак, студентка 4-го курсу гуманітарного факультету

Форум святої Ядвіги – це ще одна стежинка, яка веде нас до спільної дороги у єдності. «Спробуймо наголошувати на тому, що нас єднає, а не роз’єднує», «зміни у руках християн» – такими гаслами ділилися між собою представники різних країн, культур, але однієї віри та однієї візії щодо майбутнього.

Ділитися досвідом і надихати – це один з важливих аспектів, передбачений організаторами Форуму. Для мене як соціального педагога безцінним став досвід відвідин німецького диференційованого соціального центру та розмови із компетентними соціальними працівниками і педагогами; важко передати, якою корисною і важливою інформацією було дізнатися про особливості впровадження їхніх соціальних проектів та управління організаціями, задля перенесення цього досвіду в Україні.

Святослав Турканик, історик, випускник УКУ

Прибувши до Франкфурта, насамперед вразила щирість і турбота німецьких організаторів. Цікавою і насиченою була програма Форуму. Під час засідань молодіжного парламенту кожен з учасників міг поставити своє запитання або доповнити спікера від своєї країни. Одним із найцікавіших запитань, яке поставив німецький хлопець, звучало так: “Чи кожен повинен гордитися своєю нацією?”. Це було озвучено в контексті проблеми навішування ярликів нацизму на сучасних жителів Німеччини. Це питання, як на мене, було дуже цікавим і, можливо, навіть провокативним (у позитивному значенні). Підсумовуючи доповіді учасників молодіжного Європейського парламенту, можна сказати, що на рівні молодого покоління є розуміння необхідності порозуміння та примирення. Дуже щиро звучали заклики: до взаємного вибачення; не перекладати відповідальність за вчинки у минулому на сучасне; змінювати себе і змінювати світ.

Марія Гупало, студентка 4-го курсу філософсько-богословського факультету

Атмосфера Форуму дозволила нам, учасникам зустріти нових друзів, послухати думки інших і розповісти про своє бачення. У доброзичливому і дружньому середовищі ми ділитися досвідом, розповідали про ситуацію в наших країнах. Перебування на Форумі було плідним і результативним. Натхнення і відчуття відповідальності за наше спільне майбутнє, – мої враження від проведеного часу у Німеччині.

Іванка Захаревич, студентка 4-го курсу гуманітарного факультету

Мандрівка до Франкфурту-на-Майні стала для мене головною подією цієї осені. Це був чудовий досвід перебування молоді з України в європейській спільноті, зберігаючи свою національну та релігійну ідентичність. Ми мали унікальну нагоду краще пізнати культуру і традиції інших країн. Духовно-пасторальна програма складалася з екуменічних молитов та мес. Спільна молитва дарувала надзвичайно потужне відчуття живої Вселенської єдиної католицької Церкви. Не так важливо, якої ти національності чи якою мовою розмовляєш, але важливо те, що всі ми діти Отця.