Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Ця публікація підготовлена в рамках проєкту “З серцем: розбудовуючи сталі суспільно орієнтовані (волонтерські) проєкти”, який реалізовується Закладом вищої освіти «Український католицький університет» та спільно фінансується Єропейським Союзом та Радою Європи  в рамках програми “Демократична та інклюзивна шкільна культура в дії”. 

Висловлені тут погляди жодним чином не можна сприймати як відображення офіційної позиції Європейського Союзу чи Ради Європи.

Із здобуттям Україною незалежності починається розбудова демократичної держави, утвердження верховенства права та поваги до гідності кожної людини. Становлення та розвиток демократії не обмежується лише політичними процесами, також  важливою складовою розбудови демократичної держави є демократизація. Демократизація являє собою процес впровадження демократичних цінностей, розширення прав та свобод громадян, їхню активну участь у політичному та суспільному житті. Активність громадян, у свою чергу, залежить від сформованості громадянського суспільства, яке розуміє важливість верховенства права, рівності всіх перед законом; усвідомлює важливість власних прав, свобод та відповідальності, цінує гідність та свободу кожної людини; приймає активну участь у реформах країни, які сприяють дотриманню прав людини, розбудові інклюзивного та демократичного врядування на місцевому та національному рівнях, яке потребує соціальної взаємодії із різними представниками громади. Тобто, демократизація та розвиток громадянського суспільства нерозривно пов’язані між собою. Розвинене громадянське суспільство передбачає активну участь кожного громадянина у житті місцевої громади та допомагає формувати порядок у державі, який заснований на свободі прийнятті рішень та відповідальності за них. Саме таке суспільство здатне забезпечити справедливість, рівність і добробут кожного громадянина. Таким чином, явище демократизації тісно пов’язано із становленням та розвитком громадянського суспільства. Безперечно, громадянське суспільство не виникає в одну мить, а потребує певних зусиль для його формування та розвитку з боку держави та освітніх інституцій.  Рада Європа у 2010 році представили Хартію про освіту для демократичного громадянства й освіту з прав людини, у якій акцентує увагу на цінностях демократії та верховенстві права, які є тісно взаємопов’язані між собою. Освіта для демократичного громадянства повинна зосереджувати увагу на демократичних правах і обов’язках, активній участі у політичній, соціальній, правовій та культурній сферах сферах та передбачає залучення молоді до процесів прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях. 

Новим поштовхом для демократизації суспільства в Україні стало підписання Асоціації з Європейським Союзом у 2014 році. Починаючи з 2014 року в Україні ухвалено низку Законодавчих актів, що сприяють становленню громадянського суспільства. Зазначимо, що ідея демократизації стала провідною при реформуванні освіти в Україні, оскільки реалії сьогодення вимагають виховання активної громадянської позиції у молодої людини, яка заснована на демократичних цінностях, таких як: повага до прав людини та громадянина; верховенство права; рівність та взаємна відповідальність; толерантність та свобода. Відповідно формуванню такої позиції сприяє розвиток громадянської освіти молодих людей. У Законі Про освіту 2017 року, зазначається, що держава зобов’язана створювати умови для “здобуття громадянської освіти, яка спрямована на формування компетентностей, які пов’язані з реалізацією особою своїх прав та обов’язків як члена суспільства, усвідомлення цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина”.  Важливим документом, що сприяє розвитку громадянської освіти є Розпорядження КМУ “Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти”, у якому зазначається, що вона має охоплювати всі види та рівні освіти, бути присутньою у всіх навчальних дисциплінах та формувати громадянські і соціальні компетентності, які пов’язані із ідеями демократії, зокрема такі як: розуміння цінності прав та свобод кожної людини, вміння відстоювати свої права та права інших осіб; сприйняття принципів рівності та недискримінації, поваги до гідності та честі кожної людини, толерантності, соціальної справедливості; здатність попереджувати та розв’язувати конфліктні ситуації; відповідальне ставлення до своїх громадянських прав та обов’язків. Концепція розвитку громадянської освіти представлена й у Законі України “Про повну загальну середню освіту” та у Концепції “Нової української школи”, у яких визначається 10 ключових компетентностей учнів, серед яких є громадянські та соціальні компетентності. Громадянські та соціальні компетентності, насамперед, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту, усвідомленням рівних прав і можливостей і передбачають формування таких навичок як: спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському та суспільному житті;  критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини та верховенства права; виявлення поваги до інших та толерантності (цінувати різноманітність та рівність, а також відмінності – зокрема релігійні та етнічні); уміння конструктивно співпрацювати, співчувати та діяти в конфліктних ситуаціях, зокрема вирішувати конфлікти ненасильницьким способом; уміння діяти в ситуаціях, що пов’язані  з різними проявами і формами дискримінації та насильства, особливо з булінгом та домаганнями. 

Проте варто зауважити, що зміни у загальній середній освіти не обмежуються лише змінами у формуванні компетентностей для життя у суспільстві і державі в учнів, змінюється й підхід до організації освітнього процесу, зокрема приділяється увага демократизації шкіл, партнерській взаємодії вчителів, учнів та батьків, налагодженню співпраці між школою та громадою, орієнтації на потреби учнів в освітньому процесі та інше. 

Відбуваються й зміни у вищій освіті в Україні, змінюється підхід до організації освітнього процесу, зокрема, реалізовується студентоцентрований підхід, який перетворює здобувача вищої освіти із об’єкта на суб’єкт освітньої діяльності, що бере активну участь у перегляді освітніх програм, ухваленні локальних нормативних документів закладу вищої освіти, що регулюють права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу. Таким чином, здобувач вищої освіти стає відповідальним партнером закладу вищої освіти, активним учасником діяльності академічної спільноти. Звичайно, що такий підхід сприяє формуванню компетентностей, які пов’язані з ідеями демократії, проте, не залишається поза увагою академічна складова навчання здобувачів, змінюється підхід до формування стандартів вищої освіти та оцінці якості вищої освіти. Відповідно одним із основних завдань вищої освіти є формування моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, вміння вільно мислити та самоорганізовуватись в сучасних умовах. Впроваджується компетентнісний підхід у вищій освіті, який передбачає зміну парадигми від процесу набуття знань, умінь та навичок до формування системи компетентностей, які спрямовані на успішну соціалізацію, навчання, формування динамічної комбінації знань, умінь та навичок для впровадження професійної діяльності, цінностей, поглядів, особистісного ставлення до тих чи інших процесів, що відбуваються у суспільстві.

Стандартами вищої освіти передбачено формування в здобувачів вищої освіти інтегральних компетентностей, загальних компетентностей та спеціальних (фахових, предметних) компетентностей. Беручи до уваги Концепцію громадянської освіти, у стандартах будь якої спеціальності серед загальних компетентностей обов’язково має бути присутня така, як “здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства; усвідомлення цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідності його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні”. А отже, заклади вищої освіти повинні змінювати підходи до організації освітнього процесу, навчання та викладання. Таким чином, в Україні, відбуваються істотні зміни у підходах до формування громадянського суспільства, яке є основою побудови демократичної держави. Проте, перед освітянами може поставати питання, яким чином забезпечити формування вищезгаданих компетентностей на рівні школи та закладу вищої освіти? З якими труднощами можуть зіткнутись освітяни при формуванні компетентностей для життя у демократичному суспільстві в учнів та здобувачів вищої освіти? В рамках спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи під назвою “Демократична та інклюзивна шкільна культура в дії” (DISCO), у 2013 році було реалізовано проєкт “Освіта для громадянства та прав людини: різноманітність підходів”, в межах якої було опитано учнів, вчителів та керівників освітніх організацій в таких країнах як: Грузія, Литва, Білорусь та Російська Федерація. У представленому звіті акцентується увага на наступних проблемах: недостатня залученість батьків в освітній процес; зосередженість вчителів на освітній діяльності, яка спрямована на передач знань, умінь та навичок в межах конкретних дисциплін, а не на формуванні компетентностей; відсутність на певному рівні критеріїв оцінки ефективності формування навичок громадянськості та низька залученість учнів в життя місцевої громади; невміння учнів критично оцінювати матеріали соціальних мереж та медіа; недостатня залученість ЗМІ у висвітлення молодіжних соціальних проєктів; бюрократизація системи освіти  в області демократичної громадянської освіти і навчанням прав людини; недостатня методична допомога в рамках розвитку програм в області демократичної громадянської освіти і навчанням прав людини зі сторони Ради Європи.

Дослідниками запропоновано наступні можливі шляхи подолання вищезазначених недоліків: посилити залученість батьків в освітній процес; надавати вчителям більше часу для ведення позакласної роботи, яка буде спрямована на демократичну громадянську освіту; підвищення кваліфікації педагогів; сформувати чіткі критерії оцінювання результатів виховно роботи;  підвищити медіаграмотність учнів; залучати ЗМІ до висвітлення молодіжних соціальних проєктів; усунути бюрократичність освітнього процесу; привести у відповідність освітні стандарти до вимог часу; надавати матеріальну підтримку закладам освіти; підвищити рівень методичної допомоги від Ради Європи щодо реалізації програм в області демократичної громадянської освіти і навчанням прав людини.

Проаналізувавши зазначені недоліки та шляхи їхнього подолання, варто зауважити, що в Україні, на державному рівні  через реформування освіти відбуваються істотні позитивні зміни. Зокрема, запровадження компетентнісного підходу на всіх рівнях освіти передбачає формування таких компетентностей як:  “здатність реалізувати свої права і обов’язки як члена суспільства; усвідомлення цінності громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідності його сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в Україні” та “громадянські та соціальні компетентності, насамперед, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту, усвідомленням рівних прав”. Концепція “Нової української школи” передбачає залученість в освітній процес всіх стейкхолдерів: учнів, батьків, вчителів та місцевої громади. 

У вищій освіті, на всеукраїнському відбувається обговорення концепції університету XXI століття, який повинен мати широку автономію і має бути залученим у життя громади, демонструвати свою цінність через діяльність долучаючись до її розвитку.  Варто зауважити, що проблема оцінювання сформованості компетентностей присутня і в Україні, проте, запропоновано зміни у підході оцінювання у вигляді “формативного оцінювання”, яке передбачає оцінювання досягнень через рефлексію отриманого досвіду, фокусується на процесі, а не результаті, є індивідуальним та віжштовхується від початково рівня знань, а не від загальноприйнятої шкали, дозволяючи оцінити індивідуальний прогрес учня. Щоправда, у проведеному дослідженні в межах проєкту “Освіта для громадянства та прав людини: різноманітність підходів” не запропоновано шляхів подолання такого недоліку як “низька залученість учнів в життя місцевої громади”.  

Подібне опитування було проведено в червні 2021 року в Україні Закладом вищої освіти “Український католицький університет” в межах реалізації грантового проєкту “З серцем: розбудовуючи сталі суспільно орієнтовані (волонтерські) проєкти”, що фінансується в рамках спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи “Демократична та інклюзивна шкільна культура в дії” (DISCO). В опитуванні взяли участь 63 особи з числа вчителів та викладачів з різних об’єднаних територіальних громад. Згідно результатів опитування, не дивлячись на те, що на загальноукраїнському рівні відбувається обговорення формативного оцінювання, респонденти відзначають, що існує трудність в оцінюванні формування компетентностей, що пов’язані з ідеями демократії, проте, частина репонедів зазначила, що використовують формативне оцінювання, проте потребують більш чітких критеріїв для такого оцінювання. Більшість вчителів та викладачів зазначали у своїх відповідях, що на державному рівні відбувається добра підтримка розвитку компетентностей, які пов’язані із ідеями демократії через ухвалення низки законодавчих актів, зокрема, Концепції громадянської освіти. Також на державному рівні відбувається підтримка міжнародної та загальноукраїнської співпраці закладів освіти, яка сприяє обміну досвідом. Респонденти зазначали, що держава підтримує та фінансує міжнародні та всеукраїнські проєкти, надає інформаційну підтримку, докладає зусиль для популяризації STEM освіти. Окрім того, держава надає фінансову підтримку для реалізації Концепції “Нової української школи”. Про те, що держава жодним чином не підтримує розвиток компетентностей, які пов’язані із ідеями демократії, зазначили лише 11% (7 осіб) опитаних. Варто відзначити, що згідно опитування, переважна більшість вчителів та викладачів, станом на сьогодні, більше приділяють увагу формуванню компетентностей, а не на передачі знань, умінь  та навичок в межах конкретної дисципліни, проте відзначають існування певних труднощів в оцінюванні саме загальних компетентностей, серед яких є компетентності, що пов’язані з ідеями демократії. А також відзначали важливість підвищення кваліфікації педагогів, надання певного інструментарію для досягнення цілей, зокрема реалізації компетентнісного підходу у навчанні. 

Як і в попередньому дослідженні, вчителі та викладачі зазначали, що для формування компетентностей, які пов’язані з ідеями демократії буде сприяти залучення учнів та студентів до тренінгів, просвітницьких та інформаційних ініціатив, волонтерства, реалізації проєктів, що у свою чергу, передбачає збільшення позанавчального навантаження. Але чи можливо, не збільшуючи позанавчальне навантаження для вчителів і викладачів та учнів і студентів досягнути мети формування компетентностей, які пов’язані з ідеями демократії? І чи можливо поєднати здобуття академічних знань, фахових компетентностей із компетентностями, які пов’язані з ідеями демократії через участь у житті громади, реалізації проєктів, не збільшуючи при цьому позанавчальне навантаження? 

Починаючи з другої половини XX ст. у школах і університетах  Північної та Південної Америки, Європи, розвивається та набуває популярності такий освітній підхід як суспільно орієнтоване навчання (Service-Learning). Здійснивши аналіз до підходів визначення  поняття суспільно орієнтованого навчання, робоча група з інституалізації суспільно орієнтованого навчання у ЗВО “Український католицький університет”, визначила його як освітній підхід, спрямований на формування академічних знань, практичних навичок і відповідального ставлення через вирішення проблем у громаді та спільно з громадою. Реалізація суспільно орієнтованого навчання (далі СоН) передбачає поєднання таких складників як: академічний (проєкти з СоН є частиною навчальної дисципліни, у вищій освіти кредитною частиною); соціальний (спрямованість проєктів з СоН на вирішення конкретних проблем у громаді); співпраця з громадою (громада / представники громади та студенти активно залучені до реалізації проєкту на всіх етапах). Таким чином, враховуючи всі ці три обов’язкові складники, зауважимо, що імплементація СоН в освітній процес є добрим інструментом розвитку компетентностей, які пов’язані з ідеями демократії. Оскільки реалізація проєктів з СоН вчить молоду людину взаємодіяти із представниками громади, налагоджувати зв’язки з державними та недержавними організаціями, визначати та вирішувати нагальні потреби та проблеми у громаді, не стояти осторонь, а активно приймати участь у житті громади. Завдяки чому, молода людина, вчиться діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському та суспільному житті, поважати права людей. Упровадження суспільно орієнтованого навчання дозволить підвищити залученість студентів та учнів в життя місцевої громади, не збільшуючи при цьому позанавчальне навантаження, оскільки є частиною навчальної дисципліни і виконання проєкту з СоН буде в межах часу, який відведено на самостійну роботу.

Окрім того, СоН передбачає використання здобутих професійних знань у співпраці з громадою при вирішенні її проблем, що допомагає усвідомити цінність здобутих знань. Особливу увагу варто звернути на те, що СоН є добрим інструментом формування системи компетентностей, метою якої є успішна соціалізація, навчання формування динамічної комбінації знань, умінь та навичок для впровадження професійної діяльності, цінностей, поглядів, особистісного ставлення до тих чи інших процесів, що відбуваються у суспільстві. 

Проведене опитування в межах реалізації грантового проєкту “З серцем: розбудовуючи сталі суспільно орієнтовані (волонтерські) проєкти”, що фінансується в рамках спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи “Демократична та інклюзивна шкільна культура в дії” (DISCO), засвідчило, що 96,8% (61 особа) вважає, що реалізація спільних проєктів з громадою буде сприяти формуванню компетентностей, які пов’язані з ідеями демократії. Відповідно, командою із інституалізації суспільно орієнтованого навчання в ЗВО “Український католицький університет” в межах реалізації вищезазначеного грантового проєкту було розроблено та впроваджено програму підвищення кваліфікації для викладачів та вчителів “Суспільно орієнтоване навчання”, у рамках якої, учасники отримали необхідні знання для розробки та реалізації проєктів з суспільно орієнтованого навчання.

Матеріал підготувала Тетяна Розвадовська, PhD