Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Перший проректор УКУ в інтерв’ю інформаційному агентству ЗІК розповів про те, як зміниться життя університетів після прийняття нового закону «Про вищу освіту». 

На думку Тараса Добка, університети мають нести першочергову відповідальність за знання та навички, які дають своїм студентам.  «Перед тим як відкрити програму, керівники мають задуматися над тим, чим вирізнятимуться їхні випускники серед випускників інших подібних програм, якими вміннями вони повинні оволодіти. І тільки тоді, слід складати курикулюм (навчальний план)», – вважає перший проректор. 

Тарас Добко зазначає, що в проекті закону про вищу освіту, який Верховна Рада прийняла у першому читанні, збережено стару філософію акредитації, в якій ліцензування і акредитація дублюють один одного. «Уявлення про акредитацію, як вимірювання доданої вартості навчальної програми за відповідний період, у новому законі, на жаль, немає», – підкреслює проректор. 

Експерт пропонує, щоб до кваліфікаційних комісій як бакалаврського, так і магістерського рівня включали роботодавців, щоб і вони мали додатковий важіль впливу на забезпечення якості. «Стандарти вищої освіти повинні враховувати думки усіх стейкхолдерів, тобто і самих університетів, і роботодавців, і громадських організацій, і галузевих державних органів», – переконаний проректор. 

Також на думку Тараса Добка, Незалежне агентство з забезпечення якості освіти потрібне для того, щоб неупереджено і професійно перевіряти, як університети виконують свої зобов’язання перед молодими людьми, суспільством і державою. 

«Слід зрозуміти, що закон не може бути панацеєю від усіх бід, – говорить Тарас Добко. –  Суспільство, академічне середовище вже давно почало дорослішати, а чинний закон, в якому закладене менторське трактування суспільства як нерозумних і несамостійних дітей, не змінювався з 2002 року. Потреба у новому законі, відповідному до нових реалій, назріла вже давно. Слід з чогось починати, а вже в ході реформ потрібно дивитися, що працює, а що ні. Й вносити відповідні зміни у законодавство чи регулювати процеси на основі постанов Кабміну чи наказів і розпоряджень міністерства».