Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

16 квітня у Ватикані відійшов у Божі засвіти Кардинал Томаш Шпідлік, особа, яка впродовж чотирьох десятиліть служила “одним із найсвітліших вікон”, через які Католицька Церква пізнавала Церкви Сходу, і навпаки – Церкви Сходу пізнавали Католицьку Церкву.

Сьогодні одночасно з похоронними відправами, які відбувалися в соборі св. Петра у Римі за участі Папи Бенедикта XVI, в каплиці філософського-богословського факультету УКУ ректор о. Борис Ґудзяк і декан факультету о. Ігор Бойко разом із викладачами та студентами відслужили поминальну Божественну Літургію і панахиду за Покійним.

Кардинал Томаш Шпідлік був великим прихильником Українського Католицького Університету. 1999 року на запрошення ректорату Університету (тоді ще Львівської Богословської Академії) він приїхав до Львова і взяв участь у конференції «Христинське мучеництво – свідченя Церкви ХХ століття». На конференції він виступив із доповіддю «Антиномія смерті й життя у мучеництві». Тоді ж відбулася презентація українського перекладу його праці «Духовність християнського Сходу», яка вийшла у видавництві Університету. Залишається вона і сьогодні основним підручником для студентів УКУ, а також семінарій УГКЦ у вивченні відповідного предмету. На подарованому для Університету оригіналі цього видання отець Томаш написав: «Життя – це не час, життя – це зустріч із друзями».

Виходець із Моравії, тої частини сучасної Чехії, яка для цілого слов’янського світу пов’язана з іменами двох великих просвітителів – святих Кирила та Методія, він великою мірою став продовжувачем їхньої праці з тими, очевидно, особливостями, які були притаманні його часові. Після ІІ Ватиканського Собору серед католиків зростає велике зацікавлення до духовності християнського Сходу, з іншого боку Церкви Сходу намагаються зрозуміти Католицьку Церкву, зокрема ті догмати, які трактуються як перепона для церковної єдності. У цьому полі взаємних зацікавлень отець Томаш виявив себе ненав’язливим, неймовірно ерудованим, чуйним до чужої думки комунікатором із тонким почуттям гумору. Завдяки цим якостям його чули, до його думки прислухалися, його обирали проводирем як католики, так і православні.

«Він був людиною, яка випромінює добро і теплоту, – згадує про Кардинала Шпідліка ректор УКУ о. д-р Борис Ґудзяк, його товариш і учень. – У повоєнному Римі він долав західне і латинське упередження щодо східного і слав’янського християнства. Усе своє академічне життя він присвятив оригінальному синтезові східнохристиянської духовності. Поліглот, автор багатьох книг студій, есе, навіть казок, які виходили десятками мов, він завжди був винятковим, великодушним духівником, який умів добачати Божу присутність і велич у різних ситуаціях. Будучи дуже скромною людиною (для прикладу, він просив звільнити його від єпископської хіротонії, коли ставав Кардиналом) упродовж десятиліть отець Томаш залишався відносно в тіні, тихим професором, сповідником в Чеській семінарії у Римі. Його знали студенти-богослови й очевидно чехи, оскільки він упродовж сорока років промовляв на чеській програмі Радіо Ватикану. Останні 16 років він прожив у динамічному Centro Aletti – спільноті, яка була сформована з його інтелектуальних і духовних учнів, що згодом стали носіями його інтуїції і значно поширили його духовний вплив. Співбрати-священики, а також спільнота сестер опікувалися його здоров’ям. Протягом 20 років він страждав від відкритих ран на ногах. Незважаючи на болі, о. Томаш продовжував активно працювати, залишивши за останні роки свого життя значний доробок. До того ж, він став особистим духівником Папи. 1995 року Іван Павло II попросив отця Томаша проповідувати у Ватикані щорічні великопосні реколекції для Курії Ватикану.

УКУ залишається вдячним Кардиналу Шпідліку за те, що він супроводжував нас протягом непростого процесу відновлення Львівської Богословської Академії в 90-х роках. Тоді я мав мав багато нагод бути гостем Centro Aletti, залишаюся особисто вдячним отцеві Томашу за його духовне наставництво і симпатію, якою він мене благословив.

Місяць тому я мав нагоду востаннє отримати від нього напутні слова і попрощатися від імені усієї нашої спільноти. Він був винятково уважним до осіб. Досить сказати, що Кардинал відписав моїй мами великоднє побажання. Він вирізнявся гумором і музикальністю. Українцям любив заспівати Шевченкові слова «Реве та стогне…».

Нехай вічна буде його пам’ять і нехай його духовна спадщина стає більш впливовою і плідною на нашій землі”.

Отець-доктор Михайло Димид, який мав багато різних нагод безпосередньо контактувати з отцем Шпідліком як у Римі, так і у Львові, переконаний у тому, що о. Томаш вже за життя був святцем тої єдиної Церкви, яку створив Господь і в якій проповідували святі Кирило й Методій. «Для нього насправді не існувало серйозних передумов для тривання розколу між Церквами, – каже о. Михайло. – Про це він ненав’язливо, вдаючись до обширної історичної та суто богословської аргументації, традиційно жартуючи, говорив як у православному, так і в католицькому контекстах».

«У Ватикані є нова папська каплиця Редемпторіс Матер, її ще називають Новосекстинською капеллою, – каже гостьовий професор УКУ Дідьє Ранс. – Отець Шпідлік, голова Центру Алетті, та отець Рупнік виконали у ній мозаїки, на яких зображено багато некатолицьких святих. В одній із композицій можемо побачити поряд Тому Аквінського та Григорія Паламу, в іншій – представлена врочиста процесія, в якій беруть участь греко-католики, православні та протестанти».

Кардинал Томаш Шпідлік був особливо прихильний до українських студентів. Багато викладачів сучасного УКУ слухали його лекції у Папському східному інституті в Римі. «Кардинал Томаш Шпідлік був уже в літах, але не переставав викладати, – розповідає декан богословського факультету о. д-р Ігор Бойко. – Бувало, що він міг на лекції на хвилю задрімати, але навіть це в його особі викладача було настільки аутентичним, що увага студентів ані на хвилю не переривалася. З його лекцій ми виносили не просто знання, а насамперед любов до того, що було предметом викладів. Пригадую його фразу: “Людей втомлює знання про те, що вони роблять, але облагороджує знання того, чим вони є”».

Українською мовою видано не так багато праць Кардинала Томаша Шпідліка. Крім вже згаданого підручника «Духовність християнського Сходу», 1995 року в Римі вийшла його популярна, перекладена багатьма мовами світу книга «Як ми молимося». Видавництво «Свічадо» кілька років тому опублікувало ще одну працю – «Мистецтво очищувати серце».

Особа Томаша Шпідліка залишається розгорнутою книгою для нових поколінь українських богословів. Вічна йому пам’ять.