У Палаці великих князів литовських у Вільнюсі презентували колективну монографію «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі»
У п’ятницю 28 вересня 2018 р. в багатолюдній залі Національного музею «Палац великих князів литовських» («Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės valdovų rūmai Vilniaus žemutinėje pilyje») відбулася презентація колективної монографії литовською та українською мовами «На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі» («Kultūrų kryžkelė: Vilniaus Švč. Trejybės šventovė ir vienuolynas / At cultural crossroads: The Holy Trinity shrine and monastery in Vilnius»)

У презентації книги взяли участь її автори, а також представники ректорату обидвох навчальних закладів (зокрема Мирослав Сеник та Микола Кміть з УКУ), керівники Департаменту охорони культурної спадщини Литви при Міністерстві культури Литовської Республіки, Надзвичайний та Повноважний Посол України у Литві пан Володимир Яценківський, ігумен василіянського монастиря Святого Йосафата у Вільнюсі о. Вінкентій Пелих ЧСВВ, меценати проекту, представники литовського академічного середовища та української громади у Литві.

Як зауважили спікери презентації – професори Альфредас Бумблаускас та Ігор Скочиляс, Святотроїцька церква і василіянський монастир у Вільнюсі є унікальним дослідницьким майданчиком для міждисциплінарного вивчення поліконфесійної та багатокультурної історії Великого князівства Литовського, зокрема її руського (українсько-білоруського) сегмента.
https://www.youtube.com/watch?v=fGtYcDyD3LA
Водночас святиня унікальна і своїм сьогоденням – у 1991 р. Греко-Католицька Церква отримала в Литві легальний статус, а в 1992–1994 рр. литовський уряд повернув місцевій громаді греко-католиків комплекс забудов – храм Пресв. Трійці та василіянську обитель, котрі стали осердям культурного й релігійного життя української діаспори в Литві (богослужіння в церкві відправляються українською мовою). Завдяки литовцям українці тепер знову відкривають для себе духовний центр Берестейської церковної унії – Вільнюський монастир.

Під час презентації одні з авторів монографії – професор Вадим Ададуров і доктор Оксана Вінниченко, звернули особливу увагу на ту обставину, що в книзі застосовано інклюзивний підхід до осмислення спільної культурної спадщини православної та унійної громад у межах Великого князівства Литовського. На їхню думку, щойно опублікована книга допоможе хоча б частково усунути культурно й історично обумовлені стереотипи в інтерпретації «свого», «чужого» та «спільного» минулого литовського й українського народів: «Уважаємо за честь для себе й пишаємося тим, що цією монографією можемо долучитися до репрезентації ширшому загалу спільної для регіону Центрально-Східної Європи історико-культурної спадщини багатонаціонального ВКЛ та поліконфесійної Київської митрополії словʼянсько-візантійського обряду. Сподіваємося, що це унікальне і для Литви, і для України видання не тільки матиме велике значення для богословів і гуманітаріїв наших країн, але й сприятиме зміцненню інтелектуальних і духовних взаємозвʼязків між литовцями та українцями».

Презентована у Вільнюсі колективна монографія є результатом спільного трирічного дослідницького проекту історичного факультету Вільнюського університету та Гуманітарного факультету Українського католицького університету «Православні та унійні спільноти у Великому князівстві Литовському: історія, культура, пам’ять», що фінансувався коштом Наукової ради Литви та Міністерства освіти і науки України, а також публічного проекту «Соборна Україна та Київська традиція» за підтримки українських меценатів.

Девʼятнадцять литовських та українських учених (археологи, архітектори, богослови, історики, культурологи, мистецтвознавці) в міждисциплінарному ключі представили різноманітні аспекти історії Святотроїцького монастиря і храму у Вільнюсі, розглядаючи їх на більш широкому цивілізаційному тлі східної (греко-візантійської) та західної (латинської) християнських традицій. У рамках проекту було опрацьовано й уведено до наукового обігу нові писемні джерела й артефакти матеріальної культури, критично осмислено домінуючі в обох країнах наукові концепти й парадигми, обговорено й акцептовано концептуальні методи колективної праці.