Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Науковці з Австрії, Британії, Польщі, США та України брали участь у першому симпозіумі на вшанування філософського доробку Лешека Колаковського у Варшаві, який відбувся 19 листопада у Варшаві.

Організатори зазначають, що головна тема цьогорічного наукового заходу присвяена філософії релігії Лешека Колаковського.

Під час симпозіуму учасники дискутували про постать інтелектуала, а також ділилися знаннями про його життя.

Відомий польський філософ Лешек Колаковський особливо цікавився релігією, зокрема християнством, зазначили науковці. Він був блискучим публічним інтелектуалом, вирізнявся гострою сократівською іронією, був глибоким знавцем історії ідей європейської цивілізації, втішався повагою гуманітаріїв світового рівня. Їм присвятив такі праці, як: “Релігійна свідомість і воцерковлення”, “Присутність міту”, “Чи може диявол спастися і 27 інших проповідей”, “Якщо Бога немає…”, “Бог нам нічого не винен” та інші.

Серед науковців цьогорічного форуму перший проректор УКУ, доцент кафедри філософії Тарас Добко.

«Не виявляючи публічно своєї релігійної тотожності і не ідентифікуючи себе з жодною релігійною інституцією, Колаковський з величезною симпатією ставився до Ісуса Христа і його євангельської вістки, – зауважує Тарас Добко. – Він був апологетом християнства як невід’ємної умови життєздатності європейської культури і був переконаний, що тільки у зверненні до Бога людина може знайти вихід з пастки епістемологічного і морального нігілізму. Адже якщо Бога немає, все дозволено – повторював польський філософ услід за Достоєвським».

З іншого боку, Колаковський усвідомлював всю амбівалентність людської ситуації у світі. Він розумів, що найвизначніші досягнення людства, навіть у сфері духу, можуть бути використані як для добра, так і для шкоди людини і людського суспільства. Раю на землі збудувати не можна. Будучи завзятим супротивником будь-якого тоталітаризму і будь-якої догматичної ідеології, Колаковський з особливим завзяттям відстоював чистоту християнського досвіду і служіння перед небезпекою теократичних чи секуляристських тенденцій. Церква не повинна підміняти собою світський уряд і водночас не повинна ставати знаряддям для досягнення секулярних цілей. Властивою місією Церкви є бути простором зустрічі людини з Богом, завдяки якій життя людини набуває того сенсу, що його не зможе анулювати жодне світове зло, страждання і смерть, чи жодна інша прижиттєва поразка людини.

Колаковський вважав, що для добра людського суспільства важливо, щоб діалог між теїстами і атеїстами ніколи не припинявся, щоб він не ставав грою з нульовою сумою, щоб кінцевою метою цієї безперестанної розмови було не бажання знищити протилежну сторону, а спроба знайти завжди хиткий баланс між релігійною і нерелігійною траєкторіями людського життя.

Науковці зазначають, що Лешек Колаковський був водночас скептиком і містиком. І справді його філософські погляди не вкладаються в жодні жорсткі дефініції, а саму його постать непросто втиснути в рамки однієї школи. Та точно відомо, що він був сучасним Сократом у нашій такій неоднозначній культурі і нашому такому суперечливому світі.

В Україні з’явилися друком дві збірки текстів філософа – “Мої правильні погляди на все” і “Похвала неконсеквентності”.

Зазначимо, що симпозіум на вшанування філософського доробку Лешека Колаковського буде щорічним. Наступного разу він відбудеться у Відні, а ще через рік – в Оксфорді.

Цей захід став спільною ініціативою Варшавського університету, Віденського інституту наук про людину і Програми про модерну Польщу Коледжу св. Антонія Оксфордського університету.