Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

У коментарі інтернет-виданню Укрінформ, професор УКУ Ярослав Грицак поділився враженнями від результатів діяльності нового уряду.

«Під час Майдану я говорив, що у нас є три групи політиків: позавчорашнього дня – це був Янукович і його команда, вчорашнього дня – це була тодішня опозиція, і політики майбутнього – які народжуються на Майдані, – каже Ярослав Грицак. – Позавчорашні вже відійшли, їх немає, але вчорашні не хочуть самі мінятися, не мають бажання давати шанс політикам, які прийшли на Майдан».

Професор розповідає, що проглянувши виборчі списки, він зрозумів, що якість української політики не змінилася. “Нас знову мають за електорат, – каже Ярослав Грицак, – нам замість програм і стратегій знову пропонують людей”.

Окрім цього, історик зазначає, що бачить використання маніпулятивних технології. На думку Ярослава Грицака над Україною висить привид 2005 року, тобто привид нездійснених мрій, нездійснених сподівань, привид особистісної політики і конфліктів, які не є змаганням інтересів, не пропонують ніякого розвитку, – це виключно особисті конфлікти вчорашніх людей. “Саме цей факт посилює в мене тривогу, боюся, що відбудеться повернення сценарію 2005 року, коли ми заговорили реформи”, – ділиться своїми спостереженнями науковець.

На думку історика, сьогодні потрібно голосно вимагати реформ, повторювати, що ситуація в країні надзвичайно складна, що у нас немає часу на особисті конфлікти: «Якби нам вдалося все змінити в 2004-2005 році, ми не мали б такої ситуації і Путін не був би такий міцний». «Сьогодні в країні війна, можна виправдити багато кроків уряду, але війна не виправдовує відсутності реформ. Ніхто не долає того противника, який б’є нас ззаду — корупцію”, – зауважив Ярослав Грицак.

Професор УКУ зазначає, що наступним симптомом того, що в українському суспільстві високий рівень недовіри — це постійні розповіді про генералів, які зливають інформацію: “Це ознака температури в суспільстві, це ознака недовіри до генералів, до влади. А коли є недовіра до органів влади – і така висока, причому до всіх органів влади, – це дуже поганий показник».

Але політики в цьому частково винні самі, вважає Ярослав Грицак, адже щоб була довіра, мають бути не тільки нові особи, а й нові програми, нові стратегії розвитку, а нам зараз нічого не пропонують, а просто кажуть: треба виграти у війні.

На думку історика, висунення відомих особистостей не підвищить довіри до політиків, тому що це виглядає як політтехнологія і маніпуляція: «Коли Руслана виграла Євробачення, її також брали в політику, якби нині був рік олімпіади, у нас би масово брали спортсменів, зараз рік війни – тому беруть військових командирів».

Професор каже, що перед цими людьми потрібно зняти шапку, бо вони ризикують своїм життям і жертвують своїм здоров’ям, але це не є зміни політичної гри, такі рішення ситуаційні, це не те, чого ми чекали на Майдані.

«За останніх півроку, я не побачив жодної політичної якості. З усіх законів, про які говорилося, прийнятий тільки один – Закон про освіту. Нам півроку обіцяють реформи. У нас півроку є реформаторський уряд – і покажіть, що цей уряд зреформував…? – питає Ярослав Грицак. – Чому Порошенко не оголосив про стратегії свого президентства? Для мене це поганий знак, здається, президент не знає, що робити з країною. Зміни у країні неможливі без зміни правил гри політиків. Треба міняти їхню політичну волю, бо я не бачу у нашої політичної еліти волі міняти цю країну».

«Насправді, я вважав і продовжую вважати, що в Україні зараз є вікно можливостей, – продовжує Ярослав Грицак, – такі стрибки, які називаються еволюційними стрибками, стаються у часи кризи: коли стається поразка у війні, чи йде війна, чи падає авторитарний уряд. Кризи мають в собі елемент надії, є загальне відчуття в суспільстві, що далі вже так бути не може – треба починати щось міняти». 

Джерело:

ukrinform