Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Представники Українського католицького університету взяли участь в символічній акції «Поляки та українці разом – в ім’я солідарності задля майбутнього», присвяченій 100-річчю українсько-польської війни 1918-1819 рр. (https://ucu.edu.ua/news/polsko-ukrayinska-aktsiya-solidarnosti-1-lystopada/) Акція відбулася 1 листопада в кількох містах України та Польщі о 18:00 за Київським часом та 17:00 за Варшавським часом. Серед українських міст в акції взяли участь Київ, Кривий Ріг, Львів, Луцьк, Миколаїв, Рівне, Полтава, Гадяч, Харків та Чернівці, серед польських – Варшава, Ґданськ, Краків, Люблін та Перемишль. В кожному з міст було обрано символічне місце, пов’язане з українсько-польською історією, до якого приходили люди із запаленими свічками, щоб вшанувати пам’ять жертв українсько-польської війни молитвами та хвилиною мовчання, а також виразити солідарність між українським та польським народами.

Фото з акції у Миколаєві

У Львові таким символічним місцем було обрано Личаківський цвинтар. Учасники увіковічнили пам’ять полеглих на Цвинтарі Орлят, могилах воїнів УГА, бійців, що загинули у війні на Сході України, та Героїв Небесної Сотні. Священик о. Юрій Козловський відправив панахиду за загиблими. Один з організаторів акції проф. Ярослав Грицак у своїй промові (відео промови див. https://www.youtube.com/watch?v=MZZ-q_94pzw&feature=youtu.be та повний текст промови див. https://zbruc.eu/node/84289 ) відзначив, що ніби-то локальна українсько-польська війна мала катастрофічні наслідки для Європи, і перш за все, для українського та польського народів. Історик провів паралелі із сьогоденням, зазначивши, що якщо українці та поляки не стоятимуть разом, то ризикують програти, як програли від взаємної ворожнечі 100 років тому. Проректор УКУ Мирослав Маринович наголосив на змінах нашого розуміння пам’яті та патріотизму, а також відзначив важливість підведення риски під ненависницькою історією.

Фото з акції у Львові

Схожі думки лунали й в інших містах. Зокрема, у зверненні Криворізької Ради Церков йдеться про те, що учасники прийшли вшанувати  «Пам’ять не про те, що вони воювали одне з одним, а про те, що кожен із наших народів – відповідно до своєї точки зору – боровся тоді за справедливе діло, за свободу своєї батьківщини, за незалежність народу. І нехай та пам’ять нас зближує, а не розділяє – в ім’я часу і майбутнього Європи задля наступних поколінь українців і поляків» (https://1kr.ua/news-45556.html) .

У Варшаві акція відбула на православному цвинтарі. Данута Куронь, одна з організаторок акції, зазначила: «Тоді, історично склалося так, що ми воювали один проти одного. Але це було колись. Зараз ми можемо співпрацювати і повинні співпрацювати. І хочемо співпрацювати» (відео промови див. https://www.youtube.com/watch?time_continue=38&v=_9aUqfq870M). Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі, зазначив, шо ідея заходу було показати, що історія не повинна впливати на сучасність в такий спосіб, щоб нас розділяти поляків та українців. (відео промови див. https://www.youtube.com/watch?time_continue=38&v=_9aUqfq870M).

Фото з акції у Перемишлі

Організатори акції керуються словами Мадлен Олбрайт, що примирення та порозуміння між народами нагадує їзду на велосипеді, щоб їхати –  потрібно постійно крутити педалі, інакше є ризик впасти. Не можна примиритися раз і назавжди. Примирення вимагає постійних дій і постійних спроб. Акція «Поляки та українці разом – в ім’я солідарності задля майбутнього» продемонструвала, що попри негативні тенденції останніх років, серед обох народів є люди та середовища, які прагнуть і далі працювати над польсько-українським порозумінням, щоб трагедії минулого залишалися у минулому, а не кидали свою довгу тінь на сьогодення та майбутнє.

Ігор Медвідь