Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

11 березня 2006 року у рамках відзначення 60-ї річниці Львівського псевдособору вулицями м. Львова пройшов молитовний хресний хід, в якому взяли участь понад шість тисяч вірних. Перед молитовним ходом спільнота УКУ зібралася в крипті церкви св. Юра, щоб подякувати своїм великим засновникам Митрополиту Андрею, Патріярху Йосифу, а також усім іншим митрополитам, похованим у крипті; подякувати за дар Церкви, яка вистояла гоніння, і за дар державної акредитації наданої 2 березня Університету, який вистояв довгий період зневаги та поневіряння вже здавалося б у незалежній Україні. Після поминальної молитви спільнота УКУ злилася із людьми, що зібралися на площі біля церкви св. Юра. Відтак розпочалася Панахида, яку очолив Патріярх Любомир (Гузар). З ним співслужили Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський, Преосвященний Владика Михаїл (Колтун), Єпарх Сокальський, Преосвященний Владика Степан (Меньок), Екзарх Донецько-Харківський, Преосвященний Владика Михаїл Гринчишин, Апостольський екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії і численне духовенство (біля 130 осіб).

Після Панахиди до присутніх звернувся Блаженніший Любомир. У промові він зокрема відзначив: «Ми хочемо згадати усіх тих, хто зберіг нашу Церкву, підтримував її та привів до цього дня. Завершення ходу буде символом живучості нашої Церкви. Шістдесят років важкого випробування – це час дороги до нового життя укріпленої надії. Моліться за тих, хто потерпів, але й також за тих, хто ці терпіння заподіяв, бо в молитві була і є сила нашої Церкви, яка єднала своїх дітей із Богом і між собою. В ім’я Боже ідіть!».

Відтак молитовна процесія із запаленими червоними свічками вирушила до приміщення колишнього КДБ, що на вулиці Вітовського. Тут о. Іван Богун, ЧСВВ, передав хрест молодому священикові на знак нескореності Церкви. Наступною зупинкою процесії була колишня тюрма на вулиці Лонського. Біля тюрми Марта Цегельська, дружина репресованого священика, передала молодій їмості вишитий рушник. Далі шлях пролягав попри колишню семінарію на вулиці Коперніка, де о. Микола Пристай, префект старої семінарії, вручив Євангеліє о. д-ру Богданові Праху, ректору семінарії, та о. д-ру Борисові Ґудзяку, ректору УКУ. Біля фігури Матері Божої с. Антоніна Чайка, ЧСВВ, передала вишиту на засланні ікону молодій черниці, а біля пам’ятника Т. Шевченкові о. Іван Даньків, ЧНІ, – епітрахиль молодому священикові.

Відтак процесія вирушила до храму Преображення, звідки розпочалося воскресіння УГКЦ. Тут були запалені білі свічки, а священики одягнули білі епітрахилі.

Далі учасники походу вирушили назад до площі перед собором Святого Юра, де був відслужений Молебень до новомучеників УГКЦ. Завершився цей захід промовою Владики Ігоря, під час якої прозвучали такі слова: «Ми бажаємо сьогодні подякувати усім, хто витривав у святій вірі, хто повернувся до своєї Церкви, тим, хто їй служив та служить. Як вірні сини і дочки Єдиної Святої Соборної й Апостольської Церкви, не хочемо й не можемо пам’ятати зла та не пам’ятати образ. Схиляємо голови перед тисячами наших вірних, які терпіли, очікували й надіялися, що час укритого служіння промине, а настане догідний час воскресіння нашої Церкви. І той час настав. Любімо свою Церкву, служімо їй, дорожімо нею».

На основі прес-релізу Львівської Архиєпархії