Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Книгу історика Павла-Роберта Маґочія «Україна: Історія її земель та народів» презентували 16 травня 2012 року у Львові. «Видання акцентує на мультикультурному та поліетнічному характері України в її минулому і сьогоденні. Крім інформації про етнічних українців в книзі є чимало фактів про росіян, поляків, греків, румунів, кримських татар, болгар, чехів та молдаван», – стверджує її автор, професор університету в Торонто.

На переконання професора Маґочія, видання є першою історією України. Пояснюючи контекст такого твердження, автор каже: «Дотепер, по суті, всі історії України мали помилку в назві, оскільки вони насправді є історіями українського народу, а не історіями території, яку охоплює сучасна держава Україна. Саме в цьому сенсі книга є першою історією України, яка намагається змалювати розвиток всіх народів та культур, які коли-небудь проживали в Україні».

Канадський історик твердить, що «у виданні росіян, поляків, євреїв, карпаторусинів, кримських татар, німців, румунів, греків поряд з іншими, що проживають на території України, розглядають і розуміють як невід’ємну частину української історії, а не просто як супротивників етнічних українців у їхній віковій боротьбі за національне визволення».

Важливість багатонаціонального підходу до історичного минулого України автор пояснює особливістю її кордонів: «Подібно до більшості європейських держав, кордони України в минулому і сьогодні охоплюють народи різноманітного етнокультурного, етнолінгвістичного походження та різного релігійного віросповідання», – каже Павло-Роберт Маґочій.

На думку історика Ігоря Скочиляса, «поліетнічна історія є чимось новим і несподіваним для українського суспільства. Професійне середовище загалом не готове до сприйняття цього нового бачення історії України. Такий підхід є перспективним, коли досягнуто загальнонаціонального консенсусу в трактуванні подій минулого».

«Серед країн, історія яких написана з врахуванням поліетнічного підходу, є Франція, Великобританія та Швейцарія. Історію Франції розглядають у категоріях культури та історії окремих регіонів, зокрема, Бургундії чи Нормандії. У Великобританії це історія Шотландії, Уельсу, Англії, Ірландія. Швейцарія є конфедерацією чотирьох різних субкультур, визнаних на державному рівні. Історія в кантонах вивчається автономно, хоча також є загальні історичні сегменти в межах країни», – стверджує декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс.

Прес-служба УКУ