Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

25 серпня 2012 року в приміщенні філософсько-богословського факультету Українського католицького університету відбувся семінар з нагоди єпископської хіротонії ректора УКУ о. Бориса Гудзяка: «Для вас є єпископ, з вами я християнин».

Участь у семінарі взяли єпископ-помічник Львівської архиєпархії Венедикт (Алексійчук), єпископ Вроцлавсько-Гданський Володимир (Ющак), провідні греко-католицькі науковці: історики та богослови, численні гості з України, Західної Європи та Північної Америки, працівники та студенти УКУ. Повідомляє РІСУ. 

Владика Венедикт (Алексійчук) поділився з присутніми своїми міркуваннями про особу єпископа, базуючись на власному досвіді архиєрейського служіння. За словами владики Венедикта, єпископ повинен об’являти тому середовищу, куди він потрапляє, Божу присутність. Водночас єпископ повинен вміти слухати людей і не тільки те, що вони говорять, а й те, що вони хочуть сказати.

Історичний аспект єпископського служіння в українській Церкві протягом восьми століть від часу хрещення Київської Русі розкрив у своїй доповіді декан гуманітарного факультету УКУ, історик Ігор Скочиляс. Він на кількох прикладах продемонстрував, як в історії Київської Церкви зміщувався акцент у розумінні уряду єпископа від євхаристійної екклезіології до «римського», адміністративного, розуміння ролі архиєрея. При чому, за словами науковця, ця еволюція не оминула ні Греко-Католицької, ні Православної Церкви в Україні.

Директор Інституту Історії Церкви о. д-р. Андрій Михалейко розповів про виклики та діяльність єпископів УГКЦ в підпільний період. На основі особистих спогадів підпільних єпископів о. Андрій представив живу  історію підпільного єпископату. Доповідач звернув увагу учасників на старі фотографії підпільних єпископів, де вони практично ніколи не одягали спеціальних відзнак єпископа чи архиєрейських риз, а найчастіше були одягнені у світський одяг. Попри відсутність зовнішніх ознак архиєрейського служіння, всі підпільні єпископи дбали про всі єпископські служіння, а часто виконували те саме служіння як і священики, які були в їхньому підпорядкуванні.

Отець-доктор Андрій Чировський, професор Інституту Східно-християнських студій ім. Андрея Шептицького в Отаві, який не зміг прибути особисто в ці дні до Львова, переслав відео-версію своєї доповіді, в якій поділився з учасниками думками щодо служіння єпископа УГКЦ в умовах діаспори. О. Андрій звернув увагу на виклики, які є перед діаспорними спільнотами: асиміляцію, збереження ідентичності, відкритість для людей іншої національності, розпорошеність вірних, брак священиків тощо.

Президент Інституту релігії і суспільства Мирослав Маринович у своїй доповіді розповів про виклики, які є перед єпископом у сучасному суспільстві. Використовуючи матеріали Синоду єпископів Католицької Церкви 2001 року, який був присвячений особі єпископа, М. Маринович торкнувся теми досвіду служіння єпископа у вселенському вимірі, цитуючи висловлювання католицьких єпископів, учасників Синоду: «Єпископ: Слуга Євангелія Ісуса Христа задля надії світу» (Рим, 2001).

Про чин архиєрейської хіротонії, його значення та окремі важливі частини цього богослужіння розповів о. д-р. Петро Ґаладза, літургіст, професор Інституту східно-християнських студій ім. Андрея Шептицького в Отаві.

На закінчення владика-номінант о. Борис Ґудзяк подякував усім присутнім та організаторам семінару за їхню участь та працю, а також запросив усіх присутніх на чин архиєрейського найменування, який відбуватиметься в соборі святого Юра у Львові цього вечора.