Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Дні УКУ стартували з відкритої дискусії «Віра і свобода у процесах трансформації від тоталітаризму до демократії», під час якої доповідачі представили свої дослідження, на перетині теми віри і свободи. 

За словами декана Факультету суспільних наук Володимира Турчиновського, який модераторував зустріч, минулого року Український католицький університет  розпочав міжнародний проєкт «Віра і свобода» з університетом Нотр-Дам і кількома католицькими університетами Східної Європи. Так заразв УКУ триває комплексне дослідження цієї теми у межах проєкту «Цілісний розвиток людини». 

Своїми ідеями та концепціями, над якими працюють університетські команди у темі «травма комунізму» поділилися історикиня, викладачка УКУ Світлана Гуркіна та історик, проректор УКУ Олег Турій.

На початку Світлана Гуркіна представила нові досліджувані україномовні джерела, які увійшли до історіографії . За словами доповідачки, основними питаннями, на яких базувався проєкт були:

• Якою є роль релігії, церкви і віри в опорі комуністичному режиму?
• Якою є роль релігії і церкви у формуванні переходу від комунізму до демократії?
• Якою є роль релігії, церкви і віри у розвитку підприємництва та ринку?
• Якою є роль релігії, церкви і віри у побудові громадянського суспільства?

Продовжуючи розповідь про проєкт Олег Турій зазначив, що вперше тема віри і свободи прозвучала в УКУ за присутності колег з Нотр-Даму: «Ми представляли їм певні ідеї, чому Україна могла би бути цікавою для сучасного світу. Тоді в нас з‘явилося переконання, що маємо обов’язок представити дослідження щодо переслідувань, які перетерпіла Українська Греко-Католицька Церква, а з іншого боку — це можливість показати багатство трагічного досвіду України, який по своїй загальній логіці залишається оптимістичним. Чому? Бо показує, що ті, які втратили все, змогли зруйнувати найбільшу імперію в умовах, коли здавалось, що ти не маєш жодних шансів».

Також Олег Турій додав, що в проєкті його найбільше вразили живі свідчення людей періоду підпілля УГКЦ: «Ми боялися, що люди, які тривалий час жили під тиском, не захочуть говорити. Але, на щастя, харизма владики Бориса Ґудзяка, який є ініціатором проєкту, спрацювала. Багато людей довірились і відкрилися. Більше того вони дозволили використовувати і поширювати записані нами інтерв’ю. Мене вразило те, що підпільники, які найбільше терпіли, про своїх кривдників говорили зі співчуттям: “То були нещасні люди, вони мусіли так робити”. Це не було виправданням, а прикладом мужності переступити через образу і простити тим, які їх гнали. Тут сповна реалізується настанова, яку нам заишив Христос: “Любіть ворогів ваших”. Це важко, але саме тому цей досвід нам важливий».

Христина Дмитришин, студентка програми Етика-Політика-Економіка та Ірина Старовойт викладачка кафедри культурології Гуманітарного факультету представили свої перші напрацювання у рамках міжнародного проєкту «Віра і свобода».

Команда студентів УКУ у складі Христини Дмитришин, Ростислава Севастьянова, Богдана Запотічного, Анни Вавринчук та Анни Романдаш, випускниці УКУ, яка зараз навчається в університеті Нотр-Дам, опрацювала літературу, монографії і спілкувалися з очевидцями падіння комуністичного режиму або тими, хто долучився до становлення української демократії і відновлення Української Греко-Католицької Церкви. Загалом в студентів вийшло понад 450 годин записів, які вони присвятили цьому проєкту. Вони вже встигли представити свої напрацювання на науковій конференції з університетами-партнерами, де разом із іншими відповіли на три питання:

• У чому полягала травма життя за часів комуністичного режиму і як люди намагалися з нею впоратися?
• Якою була травма життя під час перехідного періоду і як людям вдавалося залишатися стійкими?
• Чого можна навчитися від опитаних очевидців?

Кілька цитат, які відповідають на головні питання:

«У Радянському союзі не було ніякого суспільства. Життя там було насиллям проти самого себе», — Микола Грень, громадський і політичний діяч.

«Для людей, які щиро вірили у комуністичну ідеологію — це було крахом всього. Комуністичний режим був не просто хребтом, а кров’ю. Він наповнював людей зсередини і просякнув всі сфери життя українського суспільства», — Андрій Костюк, викладач кафедри філософії УКУ.

«Існує межа компромісів, на які я ніколи не піду: я не зречуся Господа Бога, своєї церкви і ніколи не піду прости своєї нації», — о. Ігор Пецюх, духівник УКУ.

Підсумовуючи, Христина Дмитришин додала: «Цей проєкт допоміг мені зрозуміти характер нашої нації, створив у голові таку своєрідну машину часу, яка транспортувала мене в часи боротьби України за свою незалежність. Я зрозуміла один дуже простий факт — без Бога це все було б неможливим, адже віра — це про ті цінності, на яких повинна будуватися держава».

Під час своєї доповіді Ірина Старовойт анонсувала присутнім навчально-дослідницький проєкт «Ризикований шанс: Розпад СРСР у сприйнятті Заходу, України і Росії 30-ть років опісля», де студенти кафедри культурології УКУ будуть опрацьовувати інтерв’ю з відомими політичними діячами, на очах яких розвалювався Радянський союз. Ще один досліджуваний архів базуватиметься на збірці інтерв’ю з радянськими політв’язнями та репресованими, які записані за останні 3 роки командою музею Територія терору. 

«Третій архів наші студенти ще мусять створити. Він базуватиметься на зібраних ними усних свідченнях членів своїх родин про розпад Радянського союзу. Про ці події студенти проситимуть пригадати тих, кому на час Розпаду союзу було від 20 до 45 років, а також тих, кому зараз по 20. У такий спосіб ми хочемо зрозуміти, якою була ціна свободи і її цінність вже за Незалежності України», — зазначила Ірина Старовойт.

Наостанок керівниця проєкту поділилась уривком одного зі збережених інтерв’ю з підпільним священником в Болехові: «Він розмовляв з молодим чоловіком, котрий мав аспірації у підпільній церкві стати монахом і священником. Коли цей юнак запитав: “Чи я мушу підписати якийсь папір? Як я маю задекларувати те, що я вже готовий до цієї тяжкої стезі?”, то старенький священник з Болехова сказав йому: “Ти знаєш. Я знаю. І Бог знає. Цього достатньо”. З цього прикладу для нас важливо зрозуміти, що ціла культура побудована на високій ступені довіри і таємності. Коли носії цієї культури зникають — вона наче випаровується і тому нам потрібно дбати і досліджувати цей період».