Завершилась цьогорічна програма Управління неприбутковими організаціями (УНО) Інституту Лідерства та Управління УКУ.

Із вітальним словом до випускників звернувся директор Міжнародного інституту етики та проблем сучасності, завідувач кафедри філософії УКУ д-р Володимир Турчиновський

“Мене запросили виступити і попросили сказати Вам щось надихаюче. Я, правду кажучи, занадто швидко погодився, а потім, коли задумався, що б такого сказати, то зрозумів, що не буду говорити вам нічого надихаючого.

Натомість, я лише просто скажу, що насправді це Ви надихаєте мене.

Ваша мотивація, Ваша чутливість до цінностей, а передусім увага до гідності іншого та вміння служити іншому справді захоплює, вражає та надихає.

У час глобального ринкового тріумфалізму, забарвленого у всі відтінки сірого; в час, коли плоди Майдану гартуються війною; в час медійного лицемірства та сумнівних політичних компромісів, засватаних із інтересами різного роду; в час, коли вимивається під ногами моральний ґрунт та втікає відчуття дійсності, а з ним часто-густо – і почуття відповідальності, Ви активно творите структури, механізми та мережі добра.

Щоб окреслити те, що Ви робите, я маю свою метафору: Ви «плекаєте простір дару».

На жаль, ми занадто часто втікаємо не тільки від самої розмови про дар, але й боїмося увійти у модальність дару, прожити та відчути його у всій його глибині та повноті.

Водночас ми досить легко та швидко навчилися думати про себе як про «пост-»: пострядянські, посттоталітарні, постколоніальні, посткомуністичні. Префікс «пост» створював ілюзію закриття епохи хоча, насправді, був гачком, що в’язав нас із минулим та його ідентичностями.

Ми опанували мову візій, стратегій, ринку та стали вправними інвесторами, уклавши суспільний договір про те, що все має свою ціну, а «за згодою сторін» може бути продане та придбане. Наша “постментальність” також дозволила нам укласти ще й “додатковий протокол” до договору про “ринок” корупційних послуг, який в тіні політичної парасольки виростав до мільярдних оборотів. Своєрідною кульмінацією цього суспільного договору стала можливість інструменталізувати самого себе і стати не тільки суб’єктом, але й об’єктом ринку.

Майдан голосно засвідчив, що ми тепер готові виступити назустріч майбутньому та відпускаємо наше тоталітарне минуле з усіма його префіксами. Солідарність, відвага, та духовна сила Майдану зробили нас вільними і кристалізували нову ієрархію цінностей, яка повинна лягти в основу нового суспільного договору.

Нам потрібно реформувати, надати нової форми політиці, економіці та державній владі.

Ваші зусилля, Ваш досвід і Ваша посвячена праця будуть критичним фактором успіху у цій справі. Не тому, що Ви самі зреформуєте політику, владу та економіку, а передусім тому, що Ви станете вчителями громадянської відповідальності, громадянського служіння та громадянських чеснот.

Кожен із нас, щоб збагнути себе самого та відкрити для себе власне покликання, повинен відчути себе любленим та обдарованим (або, більш радикально кажучи: повинен дозволити себе любити і відкритися на таїнство дару). 

Фактом є те, що життя кожного з нас вилонюється з дару.

Ніхто із нас не є self–made man, як іноді люблять говорити про себе деякі успішні люди. Їхній успіх є не тільки результатом їхньої самовідданої праці, але й наслідком використання суспільних структур, знань, ресурсів, контекстів, потреб, зв’язків, знайомств, довіри, суспільного капіталу, технологій тощо. І якби кар’єрна траєкторія таких людей не змогла б інтегрувати принаймні деякі моменти вдячності та служіння, тоді й успіх їхній мав би занадто вузьке значення, щоб стати моделлю та сенсом для інших.

Кожному з нас, щоб зреалізувати себе і своє покликання, потрібно вміти жити у просторі дару, плекаючи відкритість до дару та вправляючись у даруванні.  Те, над чим працюєте Ви разом із десятками та сотнями Ваших друзів, партнерів та співробітників, поступово і послідовно розширює простір громадського служіння, поваги та любові до іншого. 

Дарування є не просто виявом солідарності, поваги та бажанням зробити корисне і потрібне для іншого, але й найбільш відповідним способом існування людської особи.  Хіба кожен із нас не є даром для кожного іншого? Хіба наша відкритість до спілкування з іншим не є насправді готовністю прийняти дар існування іншої людини з вдячністю та в любові?

Те, що Ви робите, особливо важливе ще й тому, що сьогодні ми з Вами в Україні, захищаючи та реформуючи нашу державу, живемо в час, коли нам доводиться щоденно досвідчувати та відкривати для себе жертву як радикальне сповнення самовіддання та самодарування.

Сьогодні, ми вчимося приймати жертву як дар і дарувати, жертвуючи радикально і остаточно.

Ви у своїй діяльності разом із Вашими партнерами, благодійниками, друзями та співробітниками маєте шанс, запрошення, а остаточно – і обов’язок поширювати цю Богом дану педагогіку дару та будувати канали, мережі, структури, якими циркулюватиме цілюща енергія служіння та любові до іншого.

Я запрошую вас долучитися до формування нашого нового суспільного договору, в основі якого лежатиме повага до іншого, принцип дару, служіння та турбота про спільне благо.

Успіхів нам усім та Божого благословення!

Дякую!”

Враження учасників від Програми