Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Як повномасштабна війна вплинула на навчальний процес та яких фахівців потребуватиме найближчим часом Україна у сфері громадського здоров’я – розповідає Світлана Стельмах, декан Факультету наук про здоров’я.  

За перші місяці повномасштабної війни в Україні Факультет наук про здоров’я УКУ переформатував свою роботу: всі студенти та викладачі почали активно працювати волонтерами у різних напрямках. Так навчання не лише продовжилося, а й підкріпилося практичною складовою. 

Студенти напрямків «Психологія» консультують усіх, хто звертається за психологічною підтримкою в «Кризовій порадні», студенти соціальної роботи супроводжують та консультують вимушених переселенців, а магістри фізичної терапії та ерготерапії допомагають одужувати і відновлюватись людям після отриманих на війні травм.

Факультет наук про здоров’я продовжує традиційну рубрику «Люди, які творять факультет наук про здоров’я», в якій розповідає про викладачів та працівників факультету. У інтерв’ю зі Світланою Стельмах, деканом Факультету наук про здоров’я розповідаємо як працює команда в час повномасштабної війни, які зміни відбуваються в навчальному процесі та на чому зосереджена робота. 

Нагадаємо, що Факультет наук про здоров’я готує магістрів за такими програмами: «Клінічна психологія з основами когнітивно-поведінкової терапії», «Клінічна психологія з основами психодинамічної терапії», «Технології та інновації в соціальній роботі», «Фізична терапія та ерготерапія» та бакалаврів з «Психології» та «Соціальної роботи». 

Пані Світлано, розкажіть про фахівців, яких готує Факультет наук про здоров’я, специфіку та умови навчання в час війни?

Упродовж шести років факультет готує фахівців так званих «підтримуючих» або «допоміжних» професій, тобто тих, які надають медичні та освітні послуги окремим особам і групам. Це професії зі сфер психології, психіатрії, консультування, медицини, соціальної роботи, фізичної терапії та ерготерапії, навчання та освіти. Затребуваність фахівців таких напрямків стала особливо видимою в умовах війни. 

Зараз в Україні ми бачимо  необхідність у супроводі соціальних працівників та психологів, також потрібна активна діяльність фізичних терапевтів та ерготерапевтів у громадах.

На жаль, через активні бойові дії значна частина українців змушена була покинути рідні домівки. Це відбувалось швидко, інколи на збори були лічені хвилини. Люди не мали часу, часто виїжджали без необхідних речей, без документів або втрачали їх в дорозі. Відтак, підтримка, яку надають наші фахівці з соціальної роботи та наші студенти, є важливою і досить широкою: від надання першої психологічної допомоги, тимчасового прихистку для переведення духу, до сприяння у відновленні документів, отриманні соціальних виплат, пошуку житла, рідних, посередництва між організаціями в Україні та за кордоном. Все, що стосується життя людини, починаючи від задоволення базових потреб до відновлення чи створення можливостей для розвитку та самореалізації. 

З початком війни кожен із нас переживає гострий стрес. Сила його впливу, залежить від обставин, у яких ми перебуваємо – чи то переживання від отриманої інформації, чи перебування упродовж тривалого часу під обстрілами. Тому важливим чинником нині є наша психологічна стійкість і здатність долати труднощі. Люди переживають кризову ситуацію по-різному: хтось зможе впоратись з нею самостійно, а хтось потребуватиме допомоги фахівця. 

Стримування емоцій, переоцінення своїх сил не покращить ситуацію. Навпаки це може погіршити й призвести до підвищення тривожності й появи панічних атак, розвитку посттравматичного стресового розладу чи інших захворювань. І тоді точно буде потрібна буде тривала психологічна терапія. 

В умовах війни психологи все частіше допомагають людям пережити психотравмуючі ситуації та запобігти розвиткові психічних розладів.

Саме внаслідок бойових дій багато військових та цивільних отримують різні травми, зокрема політравми. Завдяки правильній та своєчасній роботі фізичних терапевтів та ерготерапевтів можна відновити функції організму та дати людям шанс на повернення до повноцінного життя.

Тому з перших днів бойових дій ми мобілізували наші зусилля, трансформували навчальні плани під запит війни і продовжили свою роботу в різних напрямках. Наше навчання завжди було орієнтоване на суспільство, потреби та виклики сьогодення, та в умовах війни ми побачили ще більше запитів на вищезазначених фахівців. Тому не припиняємо навчатися і волонтерити. Онлайн-формат освіти для нас не є кризовою ситуацією, адже маємо напрацьовані практики. Заняття проводимо дистанційно чи записуємо лекції, семінари, використовуючи асинхронний формат навчання, який орієнтований на студентів та дозволяє їм користуватись матеріалами у зручний для них час. 

Також хочу відзначити активну допомогу колег з міжнародних професійних асоціацій, наприклад Міжнародної та Східноєвропейської субрегіональної Асоціацій шкіл соціальної роботи.  Завдяки їм ми мали можливість отримати практичні поради щодо роботи з тимчасово переміщеними особами, психологічної допомоги від наших колег з Ізраїлю, Австрії, Великобританії, Німеччини, Хорватії. Наша співпраця триває. Діяльність спрямована на те, щоб підсилити здатність фахівців, які закінчили навчання та студентів, які займаються волонтерською діяльністю, охороняти здоров’я і запобігати тим викликам, які сьогодні виникли. Акумульовані знання та досвід міжнародної спільноти допоможуть нам у майбутньому сформувати теоретичні моделі й ділитись ними з іншими колегами та наступними поколіннями студентів. 

Якими стали студенти за останні два місяці?

Однозначно, війна змінила усіх нас. І наші студенти не є винятком. Кожен із них потребував часу на пережиття й усвідомлення того, що відбувається, та рішучих дій заради перемоги. Також можу сказати, що вони стали сильнішими, згуртованішими. З початку активної фази війни уся наша спільнота працювала на те, щоб зробити максимальний розголос та поширити правдиву інформацію про те, що насправді відбувається в Україні. Ми писали листи, робили звернення та поширювати через різні інформаційні канали те, що в Україні не конфлікт, а повномасштабна війна. 

Ми провели практичні курси з надання домедичної допомоги для всього факультету. А далі кожен продовжив роботу на своєму фронті:  психологічне консультування, інформування про те, як долати гострий стрес, забезпечення прихистку для внутрішньо переміщених осіб, інформування щодо подальших можливостей влаштування чи виїзду за кордон, набуття практичних навичок з реабілітації осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій. Ніхто зі студентів не сидів склавши руки, всі працювали, кожен у своєму фаховому напрямку. Війна прискорила наш навчальний процес, активізувала його необхідність і зробила його ще більше практично орієнтованим. У цих умовах студенти максимально відчули наскільки необхідними та корисними є здобуті ними знання.

Як далі плануєте організувати роботу Факультету наук про здоров’я надалі? Яким буде навчальний процес?

Ми продовжимо нашу діяльність, працюючи з людьми і для людей. Старатимемось відповідати на актуальні запити, які диктуватиме нам життя, підтримуючи людей у сфері психічного, фізичного і соціального здоров’я. Наше навчання ніколи не було надто теоретизоване. Велику увагу ми приділяємо практичним навичкам студентів. Частину курсів викладаємо за методикою суспільно орієнтованого навчання, що передбачає активну взаємодію з громадою і людьми, спрямовану на вирішення актуальних для населення проблем.

Між тим ми готуємося до прийому нових студентів та початку вступної кампанії. Хочу наголосити, що в цей час Україні будуть потрібні люди, які готові допомагати іншим та знатимуть як діяти в нових умовах уже після війни. 

Зараз ми маємо налагоджену систему надання прихистку для біженців. Тож на часі постає організація надання соціальних послуг, особам, які залишаються в Україні: облаштування для них тимчасового житла чи сприяння в облаштуванні на постійне місце проживання. Наші викладачі, випускники та студенти супроводжують переселенців, допомагають їм адаптуватись до нових умов в громадах, консультують та підтримують. Є потреба в допомозі, адаптації як дітей, так і дорослих, їхній інтеграції у громади, інформуванні та посередництві в реєстрації, зарахуванні у навчальні заклади, пошуку роботи. Усе це ми називаємо «налагодженням побуту» соціальних зв’язків. 

Однозначно залишається актуальною робота психологів, психотерапевтів. Тож ми активніше готуємо майбутніх фахівців до роботи з травмами та втратами. Звичайно не виключаємо й інших проблем, з якими стикалися люди до війни. 

Натомість, як я вже згадувала, у підготовці майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів до роботи в медичних закладах міста, які надають реабілітаційні послуги пораненим та травмованим пацієнтам внаслідок бойових дій, актуальними залишаються такі напрямки: від послуги раннього втручання до роботи з людьми з інвалідністю та реабілітації після інсультів, інфарктів.

Як ніколи актуальності набуває робота міждисциплінарної команди. І ми активно розвиваємо цей напрям, поєднуючи роботу фахівців, яких готує факультет. Зараз ми апробуємо пілотний проєкт, поєднуючи соціальну та фізичну реабілітацію – це старт співпраці соціальної роботи з фізичними терапевтами та ерготерапевтами. 

Набуваючи нового досвіду, ми однозначно інтегруємо його у навчальні програми і будемо готові ділитися ними з усіма бажаючими, пропонуючи відкриті лекції, майстер-класи чи сертифікатні програми. 

Пані Світлано, як ви особисто долаєте важкі часи та де знаходите ресурс?

У березні мала чудову нагоду модерувати зустріч з Малгожатою Тарашкевич, авторкою посібників «Як допомогти собі у кризових ситуаціях» та «Як підтримувати дітей у кризових ситуаціях». Прочитавши поради авторки та поспілкувавшись  з нею, я сформувала особисте посилання, яким хочу поділитися. Найперше, до кризових ситуацій можна і потрібно готуватись. Нам здається, що хтось сильний, має так званий «внутрішній стержень». Інші ж «звичайні, слабкі люди». Та насправді, ми усі можемо сформувати для себе цей внутрішній стержень. Важливо навчатися як треба діяти в різних ситуаціях. Війна – це найгірше. Але в житті можуть трапитись й інші травматичні події. Та, маючи сформований, відпрацьований алгоритм дій та володіння методами самозаспокоєння в різних обставинах, ми можемо запобігти гострим стресам. 

Крім того маємо пам’ятати, що криза – це не лише руйнування та негативні зміни. Криза – це також розвиток. Ресурсом для нас усіх тепер може стати робота. Ми віримо в Україну і працюємо заради її перемоги та добробуту.

Розмовляла Ірина Гумен, менеджерка з комунікацій Факультету наук про здоров’я