Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Римо-Католики Грузії і Греко-Католики України готують спільний університетський проєкт

Сьогоднішня Грузія переживає не тільки бурхливі політичні події і зміни, але й також відродження духовного життя. Після довгих років занепаду з руїн постає Грузинська Римо-Католицька Церква: відновлюється структура, організовується душпастирська діяльність, оформлюється наукова база, для якої просто необхідний духовний навчальний заклад, який зможе виховувати нове покоління у дусі дотримання християнських традицій та відповідей на потреби та виклики часу. Український Католицький Університет, незважаючи на свою “молодість”, має добрий досвід створення подібного закладу на пострадянському просторі, тому відразу вирішив підтримати своїх колег у Грузії у реалізації їх задуму. Розповідає віце-ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа, завідувач кафедри богослов’я УКУ, отець-доктор Святослав Шевчук.

Семінарія з восьми осіб

Співпраця з католицькою церквою в Грузії розпочалася з березня минулого року, коли апостольський нунцій в Грузії, Вірменії та Азербайджані архиєпископ Клаудіо Гуджероті звернувся з проханням до отця Бориса Ґудзяка, ректора УКУ і до мене, щоб ми приїхали до Грузії і допомогли в підготовці та створенні римо-католицької семінарії в Тбілісі. Оскільки ця Церква є досить молодою і тільки розвивається для неї, дуже важливо мати свою семінарію, бо це, з одного боку – живий центр Церкви, який стягує інтелектуальні сили, а з другого, присутність семінаристів в своїй єпархії є сильним свідоцтвом віри. Очевидно, що творити нову семінарію є завжди непросто, багато речей необхідно спланувати і передбачити. Звичайно побутові умови, щоб семінаристи могли нормально проживати і вчитися, але найважливіше – формування виховної спільноти. Потрібно подбати про вихователів, настоятелів і викладачів, які б разом з цими студентами могли жити, їх виховувати і навчати. Бо семінарія не є лише навчальним закладом, це перш за все виховна спільнота.

Ми з отцем Борисом проаналізували місцеві можливості цієї Церкви, матеріально-технічний аспект і уклали попередній навчальний план для семінарії, визначивши, які викладацькі кадри вони зможуть знайти в Тбілісі, а що для того, щоб семінарія реально повстала, повинні взяти на себе ми, викладачі Українського Католицького Університету, оскільки без нашої підтримки семінарія не мала ніколи перспективи почати існувати. Другий крок відбувся в червні, коли приїхав отець П’єр Дюмуль, який до цього був віце-ректором римо-католицької семінарії в Санкт-Петербурзі, і переїхав до Тбілісі саме для того, щоб зайнятися розбудовою семінарії там. З ним приїхав отець Мавро, який тепер є віце-ректором.

На осінній семестр поїхали з лекціями сестра Вікторія Лука, яка викладала Богослов’я ікони і я. Я викладав три предмети: біоетику, етику статевості і подружнього життя, вступ до морального богослов’я. Специфіка тої семінарії, і взагалі Церкви полягає в тому, що вона є дуже маленькою. Ми коли говоримо про семінарію в контексті Галичини, відразу собі уявляємо щонайменше сотню семінаристів, які живуть разом, вчаться на різних курсах і т.д. А так вийшло, що в усій семінарії в Грузії є вісім чоловік, троє з яких належать до Вірменської Церкви. Таким чином основна трудність цієї семінарії полягала в тому, щоб укласти навчальний план для такої мініатюрної семінарії, яка тільки починає своє існування. Крім викладів для семінаристів, були зустрічі в катехитичному інституті Сан Саба в Тбілісі, який відкритий для всіх бажаючих, і ми з сестрою Вікторією провели дві конференції для мирян. Я провів ще одну конференцію з біоетики для лікарів в Кутаїсі.

Буде УКУ в Грузії?

Співпраця тільки починається, і перспективи надзвичайно цікаві. Отець Дюмуль вийшов з ініціативою, щоб ця семінарія стала філією УКУ. Тепер ми шукаємо можливостей, щоб це реалізувати. Крім того, майже третина священиків, які є душпастирями в Грузії мають наукові ступені: докторати, ліценціати. Сам отець Дюмуль має два докторати з біблійних наук. І таким чином ці наукові кадри, які сьогодні є в Грузії, сьогодні можуть стати викладачами УКУ. Отже, з одного боку ми підсилюємо і даємо можливість цій семінарії в Грузії існувати, але з другого боку, молода помісна Церква в Грузії готова підсилити своїми кадрами нашу інституцію. Побачимо, якими темпами зростатиме і семінарія в Грузії, і наш Університет – від цього залежить співпраця. В цьому семестрі сподіваємося, що до Грузії поїдуть двоє філософів, бо там є найбільший брак викладачів з морального богослов’я і філософії.

Демократична влада і Церква

Важко сказати, чи зміниться стан Римо-католицької Церкви в Грузії з приходом до влади президента Саакашвілі. Проте очевидно, що грузинська влада, якою б демократичною чи відкритою до Заходу вона не була, мусить все ж таки зважати на чутливість, а часом закритість і ворожість до католицького світу Грузинської Православної Церкви. Тому вона не буде робити ніяких радикальних кроків, які б цю чутливість вразили. Але з іншого боку сподіваюся, що якісь позитивні зрушення відбудуться. Наведу маленький приклад, сьогодні найбільший храм в Кутаїсі колись був римо-католицьким. Відколи ця Церква була зруйнована, храм перейшов до православної Церкви. Дуже багато років триває діалог з православними, щоб якось вирішити цю проблему: або католики збудують інший храм, або збудують храм для православних, щоб повернути свій, або отримають свій згідно з законами справедливості. Але поки що жоден варіант не міг бути реалізованим. Переворот стався в суботу, а в понеділок відбувався повторний суд щодо цієї справи в Тбілісі. Судове засідання тривало близько двох годин і протягом цього часу в Кутаїсі дзвонили в усіх православних церквах, і у цій церкві, про яку ми говоримо, православний єпископ служив Літургію і виголошував проповідь проти католиків, щоб не допустити виходу з напівлегального стану римо-католицької громади, яка в Кутаїсі є досить чисельною. Ще до кінця невідомо як вирішиться ця справа. Сподіваємося, що нова демократична влада по-новому розв’яже цю непросту ситуацію. Проте я не бачу реальних можливостей для того, щоб зараз відбулися якісь радикальні зміни в стосунках Церкви і держави в Грузії.

Розмовляла Мар’яна Карапінка