Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

Про телебачення, онлайн-журналістику, пропаганду та майбутнє професії, – розповідає генеральний директор “Першого національного” Зураб Аласанія.

Про телебачення та «Перший національний». «Суспільне телебачення».

Його фраза: «Найбільше в цій аудиторії телебачення ненавиджу я. Телебачення, яке існує – це тупа жвачка», – мало кого здивувала. З самого початку, коли Зураб Аласанія прийшов працювати на «Перший національний», він заявив, що буде реформувати канал. Зараз цей процес триває. В ідеалі, це мало б завершитися створенням «суспільного телебачення». Але зміна відбувається дуже важко. «Тільки 100 з 1500 працівників каналу відчуло, що твориться історія», – резюмує Зураб Аласанія.

Головна причина відсутності мотивації – низька заробітня плата працівників. Відмовившись працювати з «чорними схемами», які приносили каналу і його працівникам додаткові кошти, Зураб був змушений створити відкриті фонди, зайнятися фандрайзингом, щоб фінансово підтримати працівників. Адже зарплата стартує від 1250 грн., і зі всіма можливими коефіцієнтами та надбавками складає 5-7 тис. грн.

Щоб показати приклад іншим каналам і розпочати якісне оновлення каналу Зураб Аласанія відмовився від неякісних, але рейтингових програм.

Найбільший проект журналіста, на сучасному етапі – формування «суспільного телебачення», яке повинно замінити «Перший національний». За його словами, процес триває і зараз приймається відповідне законодавство. Але це не найголовніше. Найважливіше – знайти сенс «суспільного телебачення», не потикати глядачеві, а виховувати його.

Разом з «Першим національним», під реформу суспільного мовлення потрапляє і державне радіо. В планах: трансляція радіо на трьох мовах – українській, російській та англійській.

Резюме про суспільне мовлення від Зураба Аласанії стає дещо дивним для присутніх: «Суспільного не буде ще років десять. Бо це не тільки канал, але й держава, ви». «Янукович, за час свого президентства, «розбудив» 4-5% українців. Майдан розворушив ще 10-15%. Це не так вже й багато свідомих людей. З цим варто поки що змиритися», – наголошує медіауправлінець.

Онлайн-журналістика. «MediaPort». Якісний текст.

Розповідаючи про онлайн-журналістику, Зураб Аласанія підходить до неї з погляду управлінця, а не журналіста. Хоча, називає себе поганим управлінцем: «Ви або журналіст, або управлінець. Хтось має взяти на себе відповідальність. Я поганий управлінець, бо не відокремив «MediaPort» від Аласанії». Зураб називає період роботи в харківському виданні найкращими роками свого життя. Хоча зараз, за його словами, це скоріш середовище, аніж медіа. І не відкидає можливості, що «MediaPort» може з часом перебратися з Харкова в Київ.

Розповідаючи про «якісний текст», Зураб Аласанія наводить приклад все того ж «MediaPort»: «Ми повинні писати так, щоб до нас на сайт заходили люди. Адже це реклама. На «MediaPort» ми прибрали рекламу. І кількість відвідувачів зросла. І нам сподобалося те, що ми робимо».

І одразу ж дає пораду молодим журналістам як навчитися писати цей якісний текст: «Багато читайте свій текст, перечитуйте. Не пишіть зайвих слів, викидайте все непотрібне. Не забувайте просто читати: книжки, статті, наукову і художню літературу. Це не означає, що завтра ви почнете писати інакше, але за півроку ви побачите різницю».

Пропаганда і «свої» ЗМІ.

Зураб Аласанія називає пропаганду основною проблемою української журналістики. Звинувачує деякі українські ЗМІ в тому, що вони «вбили професію». Наголошує, що сам не збирається займатися ні пропагандою, ні контрпропагандою на Першому національному. «Людина, яка зіштовхується з брехнею в ЗМІ, починає «фільтрувати» їх відповідно до своїх цінностей. Якщо в людини вони були радянські, то вона буде вірити відповідно до них. Якщо ліберальні – то зовсім по іншому. Людина не може бачити світ в різних кольорах. Забагато інформації і глядач починає вибирати тільки своє, свої ЗМІ», – зазначає Зураб Аласанія.

Майбутнє журналістики.

На завершення, Зураб Аласанія розповідає, що журналістика виживе тільки тоді, коли журналісти навчаться правильно використовувати інформацію з баз даних, правильно її перевіряти і робити глибокі висновки.