“Коли мова про російсько-українські відносини, одним із інструментів національно-релігійної війни стала анатема на українського гетьмана війська запорозького Івана Мазепу (1639-1709), за допомогою якої, в очах православних цього регіону, кілька століть, було накинуте свого роду тавро не тільки на людину, а головно на ідеї, які він репрезентував – на українську державність, і церковну можливу окремішність, а згодом і на культуру та мову”.

 “В культурному розумінні Росія є «православною», але оскільки це недостатньо, приходить на допомогу Русский мир, а що і це не діє ефективно, то йде «космічна боротьба» проти зла в якій людське життя майже не має вартості”.

«Анатема Мазепі» вже давно не є проблемою для тверезомислячих українських і російських християн і нехристиян. Однак анатема далі залишається тавром для маси некритичних людей поражених синдромом меншовартості, породженої насильницькими психосоматичними методами поневолення своєї індивідуальності та окремішності”.

 “Зовнішнє зняття анатеми може статися в Церкві чи після покаяння, чи через зміни Церквою своєї думки, переважно без визнання своєї провини”.