24 жовтня сповнюється десять років від заснування у Львові Інституту Історії Церкви(ІІЦ). Постав він у відповідь на потребу увіковічнити великий скарб геройського мучеництва, який від 1946 по 1989 рік плекала підпільна Українська Греко-Католицька Церква. Живі свідки підпільної Церкви – священики, монахи та монахині, миряни – відходили у вічність. Завдання Інституту полягало у тому, щоб збирати ці свідчення та науково їх опрацьовувати. Засновником та багатолітнім директором ІІЦ був о. д-р Борис Ґудзяк, нині ректор УКУ. Нещодавно директором Інституту було обрано д-ра Олега Турія.

В урочистостях пов’язаних з ювілеєм ІІЦ візьмуть участь Патріарх УГКЦ Любомир (Гузар), президент Папської Ради сприяння християнській єдності Кардинал Вальтер Каспер, Апостольський нунцій в Україні Микола Етерович, визначні науковці з України та світу, студенти, професори та працівники УКУ.

Інститут Історії Церкви відіграв велике значення у відродженні УГКЦ в Україні. Він став тою базою, на якій у 1994 році була відновлена Львівська Богословська Академії, нині Український Католицький Університет.

Від часу свого заснування ІІЦ реалізовує проект “Образ сили духу: жива історія підпільного життя УГКЦ 1946-1989 рр”. Проект передбачає систематичний збір та критичний аналіз усних свідчень та документів про релігійне життя українських греко-католиків у підпіллі. У центрі уваги Інституту – спогади людей про життя підпільної Церкви, їх духовні переконання, виховання у християнських сім’ях у часах підпілля. ІІЦ працює за методологією усної історії, в основу якої покладене свідчення живої особи. За десять років діяльності ІІЦ зібрано 1320 інтерв‘ю, це приблизно 45 тисяч сторінок друкованого тексту. Звуковий архів опитувань складає близько 2000 годин аудіозапису, зібрано понад 2000 документів з різноманітних архівів, в тому числі також і тих, які ще донедавна були у засекречених архівах комуністичної партії й КДБ, зібрано велику кількість світлин, а також більше двохсот автентичних архівних експонатів: священичі ризи, рукописні молитовники та служебники, таборові роботи, власноруч зроблені ікони та хрестики.

Використовуючи новітні інформаційні технології, ІІЦ створив комп‘ютерний архів, аналогів якому немає у Європі: кожен користувач Інтернету може прослухати цифровий запис інтерв‘ю та працювати з транскрипціями розповідей та копіями документів.

Цього року Інститут задокументував на відеоплівку свідчення п‘ятдесяти найстарших (віком понад 70 років) учасників підпілля УГКЦ. З часом на основі відзнятих матеріалів буде створено документальний фільм про Катакомбну Церкву. Інститут також займається перекладами та публікаціями наукової та навчально-методичної літератури, пошуком і систематизацією різноманітних історичних джерел: видає науковий збірник “Ковчег”, організовує конференції, бере участь у міжнародних дослідницьких проектах. Чимало авторів на підставі використаних архівних матеріалів ІІЦ приготували свої наукові та популярні праці про життя Катакомбної Церкви, окремих осіб, певні феномени релігійного життя. Готуючи документи для беатифікації священиків, монахів та монахинь УГКЦ, яких Іван Павло ІІ проголосив торік священомучениками, беатифікаційна комісія УГКЦ дуже часто послуговувалася архівними матеріалами ІІЦ.

“Інститут Історії Церкви сповідує філософію християнського гуманістичного реалізму, що розкриває та аналізує драматичні, часом трагічні злами історії з певністю, що автентична візія минулого є незмінним фундаментом кращого майбутнього”, – говорить засновник ІІЦ, його перший директор о. д-р Борис Ґудзяк.