У п’ятницю, 4 червня, о 14:30 в Українському Католицькому Університеті відбудеться зустріч з професором Свято-Сергієвського православного богословського інституту (Париж) Мішелем Ставру, який виголосить доповідь на тему: “Міжнародний діалог про Греко-Католицькі Церкви: новий французький текст”.

Цей відомий французький православний богослов є членом Спільної католицько-православної комісії у Франції, яка займається проблемою діалогу між православними і католицькими церквами. Нещодавно ця комісія видала надзвичайно цікавий збірник „Католики і православні: питання уніатизму. Після Баламанду.” Авторами статей цієї книги є православні, католицькі і греко-католицькі богослови, серед них Мішель Ставру, єпископ УГКЦ Михаїл Гринчишин, які намагаються разом вирішувати проблему співіснування Церков, які через різні історичні та соціальні обставини стали роз’єднаними.

„Етика діалогу між християнами базується не на абстрактних ідеях, а на життєвому досвіді. Ми всі знаємо що для християн життєвим досвідом є досвід життя у Христі, яке вводить нас у троїчне життя, а отже життя у сопричасті. Цей життєвий досвід вимагає постійного навернення, основи будь-якої етики діалогу, гідного так називатись, – каже професор Ставру. – Діалог правди повинен бути також діалогом милосердя. Адже між правдою та помилкою знаходяться ще незнання, неосвіченість, нерозуміння того, про що йдеться, оскільки ми маємо різні мови, різні інтелектуальні традиції, ми вели різні історичні бої і розвивались у різних перспективах”.

„Проблема уніатства постає сьогодні головною перепоною для продовження діалогу між Греко-Католицькою Церквою та Православною Церквою. Ось чому ми повинні бути вдячними Спільній католицько-православній комісії у Франції за те, що вона останнім часом спробувала висвітлити цю проблему. Для цього вона проводить власну роботу і залучає найкращих спеціалістів, багато з яких знає проблему зсередини” – зазначив Олів’є Клеман, професор Свято-Сергієвського православного богословського інституту. Він також особливо приязно відгукується про роль нашої Церкви у справі міжконфесійного діалогу: “Лише антіохійські греко-католики – що мало відгук у Західній Україні – запропонували позитивне вирішення проблеми: «ми визнаємо себе цілковито православними у вірі та житті, – сказали вони, – але ми хочемо залишатись приєднаними до Риму у значенні, в якому ця єдність існувала до розколу». Прохання було занадто великим і передчасним : ні Рим, ні православ’я не змогли його прийняти …”