Під такою назвою 7 травня в Українському Католицькому Університеті (вул. І.Свєнціцького, 17) відбуватиметься наукова конференція, організована УКУ та Допомоговою організацією „Церква в потребі – Франція”. Акція присвячена 30-й річниці заснування часопису „Церква у світі”. (детальніше про саму конференцію в програмі заходу)

Для участі в конференції до Львова прибувають представники організації „Церква в потребі” та науковці з Франції та Німеччини (детальніша інформація про них нижче).

Серед них відомий історик, директор організації “Церква в потребі – Франція”, головний редактор часопису “Церква у світі” отець-диякон Дідьє Ранс. Йому належать багато праць та наукових статтей про християнських мучеників та переслідування у ХХ столітті, про християн Середнього Сходу, святого Єфрема та східне християнство. О.-дияк. Дідьє чудовий знавець історії УГКЦ ХХ століття, зокрема мучеництва і періоду виходу Церкви з підпілля. Нижче подаємо переклад українською передмови до його книги „Українські католики. Від катакомб … до світла”.

В рамках конференції з о.-дияк. Дідьє Рансом відбудеться прес-конференція (7 травня о 14.15 в Семінарській кімнаті УКУ), у якій також візьмуть участь Мирослав Маринович, директор Інституту Релігії та Суспільства УКУ, та Олег Турій, директор Інституту Історії Церкви УКУ. Запрошуємо журналістів до участі та дискусії.

Детальніша інформація про інших закордонних гостей – учасників конференції:

Христина дю Кудре, член Допомогової організації “Церква в потребі – Німеччина”, працює у відділі Церкви Африки як відповідальна з питань департаменту Африки в міжнародному секретаріаті Допомогової організації “Церква в потребі”.

Отець Брюно-Марі Дюфе, доктор моральної та політичної філософії, магістр богослов’я, спеціаліст з питань соціальної та політичної думки Католицької Церкви, професор філософії та морального богослов’я, директор Інституту прав людини Ліонського Католицького Університету.

Отець Бернар Дюпір, відповідальний за католицькі парохії (російського походження) східного обряду у Франції та директор Російського католицького культурного центру у Парижі.

Владика Філіп Брізар, єпископ, президент організації “Oeuvre d’Orient”

Мішель де Суа, директор організації “Oeuvre d’Orient”

Українські католики
Від катакомб … до світла

Вибір Української Греко-Католицької Церкви для цього першого тому “Мученики та Свідки Сходу” у колекції “Свідки” Бібліотеки Допомогової організації “Церква в потребі” не є випадковим. Хіба не проти цієї Церкви та її католицьких сестер візантійського обряду “переслідування досягло своєї кульмінаційної точки”, як сказав Папа Іван Павло ІІ? Більш, ніж будь-яка інша католицька Церква у цьому столітті, Церква України жила на Голгофі сучасного світу, розп’ята ненавистю одних, змовництвом інших та байдужістю решти світу. Було зроблено все аби позбавити її свободи, минулого та пам’яті, вірних, ієрархії, священиків, ченців та черниць, її духовних та харитативних рухів, церков, монастирів, шкіл, лікарень, її ідентичності, її вірності Христові та Римові, її імені, і, навіть, смислу її мучеництва, у країні, що дедалі більше втрачала свою ідентичність, свою мову, своїх дітей. Але Бог звільнив її народ… Сбогодні Українська Греко-Католицька Церква є живою. Ця книга свідчить про це.
Одним, мабуть, із найскандальніших аспектів страждання Української Греко-Католицької Церкви є те, що її позбавили саме смислу її мучеництва, через байдужість вільного Заходу, а навіть через змовництво декого із її катами. Ще сьогодні незнання людських та християнських реалій України залишається часто вражаючим, і багато читачів свідчень, котрі я зібрав для цієї книги, безсумнівно будуть вражені тим, що відкриють у ній. Саме тому, перш, ніж передати ці свідчення, що складають основну частину книги, ми подали загальний огляд історії України та українського християнства. Один із наслідків цього незнання стосується доволі делікатного питання відносин між католиками і православними та між укранцями і росіянами. Кому відомо, що до Другої Світової війни українці-християни Західної України були на сто відсотків католиками?
Читач, небайдужий, як і я, до зближення, післаного провидінням, після Другого Ватиканського собору між католиками та православними, буде здивованим, а навіть враженим, певними словами наших свідків стосовно Московського патріярхату чи Української Автокефальної Церкви. Однак, було б несправедливо приховувати цей крик страждання, і слід спробувати зрозуміти, перш, ніж розглядати його як антиекуменічний. Справжній екуменічний діалог може базуватись лише на правді та взаємному пробаченні, а не на приховуванні страждань мучеників та сповідників віри нашого часу. Голосом свого Глави, кардинала Мирослава Івана Любачівського, Українська Греко-Католицька Церква нещодавно запропонувала Московському патріярхату взаємно пробачити один одному. Відповіді немає до сьогодні… Однак, Глава Української Греко-Католицької Церкви лише слідував голосу свого попередника, сповідника віри, кардинала Йосипа Сліпого, котрий говорив: “Ми бажаємо Російській Православній Церкві святості та духовного росту у дусі Христового Євангелія”. Проте, іноді надто суворі судження наших свідків стосуються компромісів із совістю лише окремих осіб, а не російського народу та Російської Православної Церкви, котра також стала жертвою найбільшого переслідування в історії християнства. Ніхто не має права нехтувати жахливою ціною, котру російський народ та його Церква заплатили за проект людини без Бога, впроваджуваний Леніном та його наступниками, ані свідченнями численних мучеників та сповідників віри. Але ніхто не має також права нехтувати мучеництвом Української Греко-Католицької Церкви…

Кров мучеників є насінням християн… Давнє прислів’я залишається законом росту Церкви. Викликом нашого часу є виростити це насіння. Саме в цьому завдання нової євангелізації, до якої ми усі закликані. Серед цього насіння мученики та сповідники Української Греко-Католицької Церкви займають вирішальне місце, оскільки ця Церква, котра завжди була мостом між Сходом та Заходом Європи, стала для нашого часу знаком та “таїнством” переможного хреста Господнього.

диякон Дідьє Ранс
липень 1991 року

Релігійно-інформаційна служба України (www.risu.org.ua)